Спецпроект

У Львові вшанували молодь, засуджену комуністичним режимом під час "Процесу 59-ти"

Вшанування розпочалося із поминальної відправи у Музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". Серед присутніх була і учасниця "Процесу 59-ти" Ольга Попадин.

"За 4 місяці пройшло слідство. Тепер воно тягнеться роками. На суді задали провокативне запитання "Як ви ставитеся до радянської влади?". "Наскрізь негативно", - відповідали учасники процесу. Серед нас була 15-річна Марійка Наконечна. Їй задали інше запитання. "Якби ти отримала наказ застрілити батька Сталіна?", вона відповіла "Я би застрілила". Така рішучість здивувала їх. Коли оголошували вироки, і звучало "розстріл", "розстріл"... 42 рази, у кожного серце морозом покривалося", - розповіла Ольга Попадин.

Достеменно невідомо, де поховано розстріляних під час "Процесу 59-ти", очевидці кажуть, що їх поховано на Білогородському кладовищі.

Громадський діяч Ірина Калинець зазначила у своєму виступі, що "сьогодні, повторюється те саме, що було 70 років тому, під час "Процесу 59-ти". "Є звинувачення, тиск, неправомірні затримані. Чому для запорізького мера є тероризмом те, що завдали нищення пам'ятникові ідолу? Не думаю, що хлопці, яких затримали, які знають історію України, готували терористичний акт. Руйнування ідола не є вищим людини", - зазначила Ірина Калинець.

За повідомленням Zaxid.net, вшанування відбулося за участі духовенства УГКЦ, семінаристів Львівської духовної семінарії Святого Духа, керівництва Львівської облдержадміністрації, Львівської обласної ради, Львівської міської ради, представників інтелігенції, молодіжних та ветеранських громадських організацій.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.