Спецпроект

В Баку на Алеї шехідів вшанують загиблих від рук радянських миротворців

Азрбайджанці відзначають траурними заходами 21-у роковину трагічних подій 20 січня 1990 року, коли в результаті військової операції з придушення заворушень загинули і постраждали сотні людей.

За традицією на річницю подій "Чорного січня" Алею шехідів (загиблих за праву справу) в Баку, де поховані жертви тих днів, відвідують десятки тисяч людей, які покладають квіти до могил, тут проводяться траурні релігійні церемонії.

Очікується, що вінок до вічного вогню на Алеї покладе президент Азербайджану Ільхам Алієв, повідомляє УНІАН .

За повідомленням Держкомітету Азербайджану у справах діаспори, яке надійшло до РІА "Новости", роковини 20 січня силами азербайджанських громад цього року відзначатиметься в багатьох країнах, зокрема і в Росії.

У ніч з 19 на 20 січня 1990 року до Баку були введені частини Радянської армії, а також внутрішні війська МВС.

Про введення радянських військ у Литву дивіться у розділі "Відео"

Приводом для цього стали події 13-15 січня, коли в Баку на тлі карабахського конфлікту та величезного притоку біженців у різні регіони Азербайджану прокотилися вірменські погроми, в результаті яких загинули 42 людини.

Операція з введення військ одержала кодову назву "Удар".

Її метою була стабілізація ситуації та припинення міжнаціональної різанини, проте, за даними створеної після подій комісії Верховної Ради Азербайджану, в результаті дій армійських підрозділів 20 січня та в наступні дні в Баку й інших містах та районах загинула 131 людина, серед яких діти, жінки і старі люди.

Поранено було 744 особи, п`ятеро зникли безвісти. Було арештовано більше 840 осіб.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.