Спецпроект

Глава турецького уряду шантажував Януковича Голодомором-геноцидом

Прем'єр-міністр Туреччини Ердоган категорично відмовлявся відвідувати Меморіал пам'яті жертв голодомору, що є обов'язковим для всіх офіційних візитів. Скандал і навіть небезпеку зниження рівня візиту вдалося залагодити лише після запевнення української сторони, що Голодомор більше не вважається геноцидом.

Підготовка візиту Реджепа Ердогана до Києва виявилася затьмареною конфліктом протокольних служб турецького прем'єра та президента Віктора Януковича. Турки навідріз відмовилися виконувати вимогу української сторони про відвідання Меморіалу пам'яті жертв голодомору, яке є обов'язковим для всіх офіційних візитів. Конфлікт досяг апогею в понеділок вранці, коли Анкара зажадала знизити рівень візиту з офіційного до робочого, аби глава турецького уряду не виявився поблизу пам'ятника.

Реакція гостей на протокольну церемонію не видається дивною. Туреччина, на адресу якої нерідко звучать звинувачення в геноциді вірмен на початку ХХ століття, болісно ставиться до подібних історичних подій в інших країнах.

"Те, що Віктор Ющенко в період президентства не раз просив Анкару визнати геноцидом голодомор 1930-х років, суттєво погіршило двосторонні відносини", - поділився з виданням один з українських дипломатів.

"Врятувати" візит турецького лідера вдалося в останній день - українці переконали МЗС Туреччини і канцелярію прем'єра в тому, що тепер Київ вкладає інший зміст у поняття голодомору. Учора ввечері, за дві години до вильоту пана Ердогана з Анкари, джерело в адміністрації президента підтвердив, що рівень візиту знову підвищився до офіційного, пише газета "Коммерсант-Украина".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.