Спецпроект

"Український Севастополь" проти увічнення пам'яті вбивці російських офіцерів

Громадський комітет "Український Севастополь" виступає проти відкриття у місті анотаційної дошки радянському державному і партійному діячу Юрію Гавену.

У заяві, текст якої передано УНІАН, сказано, що "в опублікованому плані заходів Севастопольської міської державної адміністрації анонсовано відкриття 4 березня 2011 року об 11.00 анотаційної дошки за адресою вул. Гавена, 14-а".

"Очевидно, що не всі севастопольці знають і пам'ятають про те, що "син латиського народу Юрій Петрович Гавен - комуністичний діяч Криму і Севастополя", насправді був Яном Ернестовичем Дауманом, - повідомляє "Український Севастополь" (можна подумати, бути Яном Дауманом - це щось погане - ІП). - А "відзначився" він у Севастополі як родоначальник масового терору".

Комітет наводить цитату Ю.Гавена: "Считаю нужным напомнить, что я применил массовый красный террор еще в то время, когда он еще партией официально не был признан. Так, напр., в январе 1918 года я, пользуясь властью председателя Севаст. Военно-Револ. Комитета, приказал расстрелять более шестисот офицеров-контрреволюционеров".

"Ці слова належать кату, який здобув свою сумну славу жорстоким убивством російських морських офіцерів", - наголошує "Український Севастополь".

Комітет також вимагає перейменувати севастопольські вулиці, "які носять імена большевицких вбивць і організаторів масового терору - Леніна, Надежды Островской, Николая Пожарова та інших".

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.