Спецпроект

Проігнорованому Януковичем автору "Чорного ворона" збиратимуть альтернативну премію

Відомий письменник Юрій Андрухович пропонує всім небайдужим українцям "взути владу", зібравши 280 тисяч гривень для автора історичного роману "Чорний ворон" Василя Шкляра.

Літератор в інтерв'ю сайту "Буквоїд" сказав: "Ця ситуація може стати феноменальною можливістю для громадянського суспільства трахнути владу ненасильницькою солідарною дією. Для цього треба зібрати для Василя Шкляра ту саму суму, щоб він таки отримав премію, але вже не від "паньства", себто державної верхівки, а від народу. Скільки там тої премії - 280 тисяч? [насправді, розмір цьогорічної премії - 250 тис. гривень - ІП] Треба створити незалежний оргкомітет зі збору альтернативної Шевченківської премії для Василя Шкляра. Я перший даю тисячу. Якщо нас таких буде 280, ми їх взуємо".

Напередодні, вийшов указ президента Віктора Януковича, де не виявилося прізвища автора роману про криваві події початку 1920-х років - війну українських селян Подніпров'я з більшовицькими загонами.

Раніше сам Василь Шкляр заявляв, що за присудження йому премії проголосували члени Шевченківського комітету. 

Уривки з роману можна прочитати тут.

Щоб дізнатися більше про розмах повстанського руху 1920-их років, дивіться фото у розділі "Артефакти" 

"Чорний Ворон" - історичний бестселер про повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини, які за сприяння місцевих мешканців чинили опір радянській адміністрації ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.