Спецпроект

Анонс: виставка до 25-річчя Чорнобиля. Про тих, хто залишився життєлюбом

18 квітня о 19.00 в Київській міській галереї мистецтв "Лавра" відкриється виставковий проект "1986. Два погляди".

Проект складається з двох частин: фото-інсталяція "1986. Два погляди" та аудіо-відео інсталяція "Чорнобиль. Пряма мова", повідомляють його організатори.

Фото-інсталяція "1986. Два погляди"

Авторська група проекту "Школи фотографії Віктора Марущенка" показує сьогоднішнє ставлення двох різних поколінь до Чорнобильської катастрофи - щоб вплинути на "стирання" теми з суспільної пам'яті, звернути увагу на персональні долі, уникаючи оскомних форм і формулювань.

Проект, на жаль, стає ще актуальнішим у контексті японських "атомних" подій останніх місяців.

Виставка складається із фотопортретів (25 ліквідаторів, 25 молодих людей 86-го року народження), текстових матеріалів-історій.

Віктор Марущенко, керівник проекту:

"Ми працювали з двома групами людей. Перша - молоді люди 1986-го року народження, які так чи інакше мають стосунок до Чорнобильської аварії (наприклад, народжені в уражених зонах). Друга група - безпосередні ліквідатори наслідків аварії (військові, будівельники, кінооператори, пілоти, дозиметристи та інші).

Приділивши увагу конкретним людським історіям та спілкуванню, ми хотіли дослідити ставлення до Чорнобильської катастрофи двох поколінь і таким чином з'ясувати, що сталося у головах людей за 25 років".

Аудіо- та відео інсталяція "Чорнобиль. Пряма мова"

Інсталяція "Чорнобиль. Пряма мова" - явище для України абсолютно нове, це незвична суміш аудіо-книги та відео-портрета. Глядачі зможуть побачити емоції людей, які прослуховують аудіо записи власних історій, котрі вражають своєю глибиною.

Новий погляд на долі людей, що постраждали від аварії на ЧАЕС, змінює традиційне уявлення про жертв аварії, адже вони є справжніми життєлюбами - події 1986 року змінили їхні долі, але не зламали бажання жити.

Історії людей створюють цілісну картину з документальною сюжетною лінією. Без монотонного голосу диктора за кадром, мертвої статистики, коментарів експертів і колишніх партійних керівників - лише пряма мова тих, хто безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.