Спецпроект

З музею вкрали гармату 1637 року вагою 150 кг

У Білогір’ї Хмельницької області із краєзнавчого музею невідомі викрали гармату, датовану 1637 роком.

Про це УНІАН повідомив директор музею Іван Кадук.

"Ця гармата - візитна картка нашого музею і занесена до Музейного фонду України. Вона є надбанням нації. Біля неї стояла статуетка Божої Матері. Проте до неї зловмисники не торкнулися. Впевнений, що працювали на замовлення", - наголосив він.

За словами директора музею, вкрадена гармата належить до польської іменної зброї. Вона важить 150 кг.

Крім того, у музеї є ще одна гармата, яка датована 1607 роком і важить 450 кг.

"Меншу невідомі винесли, а важчу дотягли тільки до дверей і залишили", - сказав Кадук.

Міліція розшукує зловмисників.

Білогірський краєзнавчий музей заснований у 2007 році. У його виставкових залах майже 4 тисячі експонатів.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.