Спецпроект

300-річчя "мазепинської" Січі святкуватиметься на державному рівні

Верховна Рада вирішила відзначити на державному рівні 300-річчя Олешківської Січі.

Про це повідомляє офіційний сайт ВР.

Постанова про 300-річчя передбачає створення організаційного комітету з підготовки та проведенню ювілею, затвердження плану заходів і виділення потрібних коштів із державного та місцевого бюджетів.

"У 2011 році Олешківській Січі виповнюється 300 років, - йдеться в пояснювальній записці до проекту постанови. - Історичне значення Олешківської Січі важко переоцінити, це не тільки явище вітчизняної історії, це визначне явище європейської та загальносвітової історії".

У 1709 році запорожці на чолі з кошовим отаманом Костянтином Гордієнком взяли участь у військово-політичному виступі за незалежність України разом з гетьманом Іваном Мазепою.

Після поразки під Полтавою й руйнування російськими військами Чортомлицької Січі запорожці вимушені були перейти під протекторат Кримського ханства й "сіли Кошем" на лівому, татарському березі Дніпра. Так виникла Олешківська Січ на місці сучасного Цюрупинська.

Отож, Олешки на майже два десятки літ перетворились у значний політичний центр Козацької держави. Вони підтримували стосунки з Кримським ханством, Стамбулом, Бендерами, Шведським королівством, Річчю Посполитою...

Та чи не найважливіший етап у житті Олешківсьої Січі тих далеких часів - пряма їх участь у створенні "Конституції прав свобод Запорозького війська", більше знаної під назвою "Конституція Пилипа Орлика".

Не зайве нагадати основні її пункти: проголошення незалежності України від Польщі та Москви; обрання парламенту, який мав скликатись тричі на рік, обмеження влади гетьмана тощо.

Лише в 1734 році козаки змогли повернутися на рідну землю Запорожжя, де заснували останню, Підпільненську Січ, ліквідовану за царським наказом у 1775 році.

На даний час площа Січі, що збереглась, дорівнює приблизно 0.5 га. Археологічними розкопками на Олешківській Січі сезонів 1991-1992 років виявлено близько 1000 предметів, які відносяться до матеріальної культури козацтва.

Розкопки можна вважати унікальними, бо з восьми подібних поселень залишилося лише три: Хортиця, Кам'янська та Олешківська Січі. Решта поховані хвилями штучних дніпровських розливів.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.