Спецпроект

Львівська влада вшанувала загиблих червоноармійців

На Брюховицькому цвинтарі Львова за участі чільних представників влади міста і області перепоховали солдат Червоної армії, загиблих у Другій світовій війні.

Про це повідомляє прес-служба ВО "Свобода".

У церемонії перепоховання взяли участь голова Львівської обласної ради, заступник голови ВО "Свобода" Олег Панькевич, голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк, заступник міського голови Львова Василь Косів, студенти Академії Сухопутних військ, представники громадськості.

Священики відслужили чин похорону та панахиди.

Було здійснено перепоховання останків чотирьох радянських воїнів, виявлених працівниками комунального підприємства Львівської облради "Доля" під час пошукових робіт.

Це останки двох солдатів-прикордонників, загиблих 1941 року, знайдені у Сокальському районі, та останки двох солдатів, які загинули у "Бродівському котлі", знайдені у Золочівському районі.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.