Спецпроект

Путін закладе камінь для майбутнього пам'ятника Столипіну

Прем`єр-міністр Росії Володимир Путін в середу відкриє закладний камінь на місці майбутнього пам'ятника голові Ради міністрів Російської імперії (1906-1911) Петру Столипіну біля будинку уряду Росії.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на прес-службу кабінету міністрів РФ.

Церемонія відбудеться в рамках засідання оргкомітету з підготовки до святкування 150-річчя від дня народження Столипіна, яке відзначатиметься 2012 року.

Чинний голова уряду РФ під час публічних виступів часто звертається до постаті свого знаменитого попередника, зауважує РІА "Новости". Путін не раз цитував Столипіна, зокрема, його крилату фразу: "Їм потрібні великі потрясіння, нам потрібна Велика Росія".

Столипін увійшов до історії як реформатор, що зробив спробу системної модернізації Росії.

"Фактично російському суспільству була запропонована національна ідеологія, базовими компонентами якої були законність і правовий порядок, розкріпачення особи, єдина і неподільна держава, сильна і виконавча влада, приватна власність і вільна праця, патріотизм і зовнішньополітичний авторитет великої держави", - зазначають у прес-службі російського уряду.

1 вересня 1911 р. в Київському оперному театрі, у присутності царя Миколи II, на Столипіна було здійснено черговий замах. Через чотири дні він помер (у цьому будинку на вулиці Гончара зараз офіс Народного руху України - ІП). Похований на території Києво-Печерської лаври.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.