Спецпроект

Польща висуне на Оскара художній фільм про Львів

На престижну номінацію Оскара Польща виставить спільну польсько-німецько-канадську кінострічку "У темряві" режисера Аґнєшки Голланд - про порятунок євреїв у підземеллях Львова.

Про це повідомляє "Ґазета Виборча".

Фільм знято за мотивами книги Роберта Маршала "У підземеллях Львова. Героїчна історія про виживання у часи Голокосту" ("In the Sewers of Lviv"). Як вважають самі поляки, їх держава вже давно не була такою близькою до здобуття цієї міжнародної нагороди.

У фільмі розповідається історію про восьмирічну єврейську дівчинку, яка після ліквідації нацистами єврейського гетта у Львові разом із іншими переховується у каналізаційній системі міста. Близько 80 відсотків стрічки події відбуваються саме під землею.

Допомагав їм переховуватись один польський працівник комунальних служб. Не безкоштовно.

Леопольд Соха, за наказом німців, виконує дрібні роботи в львівському гетто, пише "Вголос". Його не цікавить доля євреїв. Коли випадково дізнається, що кілька десятків з них планує втечу через каналізацію, він одразу бачить в цьому шанс заробити. За допомогу в переховуванні, він призначає їм високу ціну і щомісяця, не зважаючи ні на що, збирає оплату.

Але, за місяцем місяць, і він більше бачить у євреях людей, аніж євреїв. І неквапно допомагаючи їм, він щодня ризикує життям своїм, дружини та доньки. Одного дня гроші закінчились, але Соха залишився. І далі допомагав. Коли війна закінчилась і втікачі вибрались з каналізації, Соха тріумфально повідомив сусідів - "Це мої євреї!".

"Поведінка населення Галичини в часи "остаточного вирішення єврейського питання"

Фільм "У темряві" серед іншого торкає малознайому з історії Другої світової війни тему про ціну життя заручників. Якось, один із героїв стрічки вибирається на поверхню і через необережність потрапляє під арешт німецького солдата. Польський робітник допомагає йому втекти, убивши конвоїра.

Наступного дня нацисти організовують відплатну акцію, повісивши на площі Ринок у Львові п'ятдесят заручників - літніх чоловіків та молодь. Глядачі бачать їх тіла і задумуються: чи варто було рятувати одну людину ціною десятків інших? Хто відповідає за їх смерть? Чи лише німці? Адже усім було добре відомо, що за смерть німецьких солдатів доведеться поплатитися життям багатьом заручникам?

Нагадаємо, що Аґнєшка Голланд у 1992 році була номінована на Оскара за кінострічку "Європа.Європа".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.