Спецпроект

"Докторська" ковбаса відзначає 75-річний ювілей

Омріяній у часи радянського дефіциту "Докторській" виповнилося 75 років.

Про це повідомляють білоруські "Навіны".

Після Громадянської війни, колективізації та індустріалізації радянській державі потрібна була дешева і калорійна їжа для населення.

Нарком (міністр - ІП) харчової промисловості Анастас Мікоян поїхав у Чикаго вивчати досвід роботи м'ясопереробного комбінату, а 1936 року підписав наказ про виробництво нових продуктів: ковбас "Докторської", "Любительської", "Чайної", "Телячої", сосисок "Молочних" і ковбасок "Мисливських".

"Докторська", рецептуру і технологію виготовлення якої розробив ВНДІ м'ясної промисловості, була призначена для лікувального харчування громадян, що "мають підірване здоров'я в результаті Громадянської війни і царського деспотизму", пише "Агрокраїна".

До кінця 70-х років рецептура "Докторської" залишалася незмінною. М'ясний дефіцит 80-х років призвів до того, що в ковбасу стали помалу додавати сою, крохмаль і добавки з карагену - ірландського моху.

Радянські черги. "Більше двох штук у руки не відпускати!" (ФОТО)

Проте і тоді вона на 95% складалася з м'яса, а ціна на неї довгі роки залишалася незмінною - 2 карбованці 20 копійок за 1 кілограм. Середня зарплата в СРСР у 1984 році складала 170 карбованців.

Згідно з радянським держстандартом, один кілограм ковбаси "Докторської" вищого сорту (ГОСТ 23670-79) виготовляли з 250 г яловичини вищого сорту, 700 г напівжирної свинини, 30 г збитих яєць (меланжу), 20 г сухого коров'ячого молока. Додавали також сіль, цукор, нітрит натрію (але не більше 0,005%), мелений мускатний горіх.

Новорічний стіл епохи дефіциту. Як святкували за Брєжнєва

"Докторська2 мала бути пружної консистенції, рожевого або світло-рожевого кольору в розрізі, з масовою часткою вологи не більше 65%. Жиру - не більше 22% , білка - не менше 13%.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.