Спецпроект

Третина причин трагедії під Смоленськом - помилки росіян

Польський урядовий літак Ту-154 під час підходу до висоти прийняття рішення про посадку відхилявся від правильного курсу на більш як 100 метрів, однак диспетчер Смоленського аеродрому не вказав екіпажу на це.

Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це на прес-конференції у Варшаві сказав представник польської урядової комісії, яка досліджувала причини трагедії, Вєслав Єдинак.

Він зазначив, що диспетчер Смоленського аеродрому на своєму моніторі повинен був побачити таке значне відхилення та поінформувати про це екіпаж літака, однак не зробив цього.

"Є лише два пояснення, чому це не зроблено: або пристрій не діяв, або особа була невідповідно підготовлена", - відзначив Єдинак.

Він сказав, що польські експерти не отримали від росіян відеозаписів моніторів диспетчерів Смоленського аеродрому з 10 квітня 2010 року, які дозволили б однозначно з'ясувати, що бачили на них працівники наземної обслуги.

"Нельзя его здесь сажать..." Стенограма переговорів диспетчерів

Представник комісії зауважив, що диспетчер весь час підтверджував екіпажу правильність курсу, незважаючи на те, що літак летів із таким значним відхиленням.

Згідно з висновками польських експертів, представлених в остаточному звіті причин Смоленської катастрофи, дезінформування пілотів диспетчерами про правильність курсу та запізніла команда про відхід на "друге коло" є 2 із 6 головних обставин, які спричинили трагедію.

Решта 4 обставини стосуються дій польських пілотів: використання радіо-, а не барометричного висотоміру; брак реакції на команду PULL UP системи TAWS; намагання відійти на "друге коло" в автоматичному режимі; брак тренінгів на літаках Ту-154.

Літак Президента Польщі Леха Качинського Ту-154 розбився під Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. Загинули всі 96 чоловік, що знаходилися на борту, - 88 пасажирів, у тому числі Президент Л.Качинський, і вісім членів екіпажу.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.