Спецпроект

Постанові "Про Червоний терор" - 92 роки

5 вересня 1919 року Рада Народних комісарів більшовицької Росії прийняла постанову "Про Червоний терор", дозволивши революційні трибунали над "класовими ворогами".

Офіційно кампанію з червоного терору було припинено 6 листопада 1918 року, але де-факто вона тривала далі.

За даними російської Вікіпедії, протягом 1918 року ЧК репресувала 31 тисячу людей, з яких 6 тисяч було розстріляно.

За дослідженнями британського історика Роберта Конквеста, загалом за вироками революційних трибуналів та позасудових засідань ЧК в 1917-1922 році було розстріляно 140 тисяч людей.

"Історична Правда" нагадує цей документ:

О КРАСНОМ ТЕРРОРЕ

Постановление СНК

5 сентября 1918 г.

Совет Народных Комиссаров, заслушав доклад председателя Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности о деятельности этой комиссии, находит,

что при данной ситуации обеспечение тыла путем террора является прямой необходимостью;

что для усиления деятельности Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности и внесения в нее большей планомерности необходимо направить туда возможно большее число ответственных партийных товарищей;

что необходимо обеспечить Советскую Республику от классовых врагов путем изолирования их в концентрационных лагерях;

что подлежат расстрелу все лица, прикосновенные к белогвардейским организациям, заговорам и мятежам;

что необходимо опубликовать имена расстрелянных, а также основания применения к ним этой меры.

Подписали: Народный Комиссар Юстиции Д. КУРСКИЙ

Народный Комиссар по Внутренним Делам Г. ПЕТРОВСКИЙ

Управляющий Делами Совета Народных Комиссаров Вл. БОНЧ-БРУЕВИЧ

СУ, № 19, отдел 1, ст. 710, 04.09.18

(Собрание узаконений, № 5)

Джерела: Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За редакцією В.Т. Маляренка - К.: Юрінком, 1997. - С. 17-18.

Також: ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918-1960. Под ред. акад. А.Н. Яковлева; сос. А.И. КОКОРИН, Н.В. ПЕТРОВ.- М.: МДФ, 2000. - 888 с. - (Россия. ХХ век. Документы). - С. 15.

Від "Історичної Правди: в ЧК працював талановитий український поет епохи Розстріляного Відродження Дмитро Фальківський. У 1920-их він писав вірші про своє криваве минуле.

В цих віршах є шкода за убитими жертвами, є також бажання повернути славні часи, щоб розібратися з непманами, а є просто захоплення молодими днями, наприклад, ось у цьому вірші з циклу "Минуле" (1927):

В кишені - літучка* 2300,
А в другій - рука обняла револьвер...
Хіба ж не все рівно для нас, для чекістів,
Чи завтра вмирать, чи тепер?
---------------------
* літучка - ордер на право арешту без зазначення адреси (прим. авт.).

 

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".