Вечір, присвячений Стусу, Тихому, Литвину, Марченку

Київський Будинок вчителя запрошує на літературно-мистецький вечір "Осінній зорепад: світло Стуса, Тихого, Литвина, Марченка".

Про це повідомляють організатори заходу.

Вечір присвячений життю і боротьбі Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина, Валерія Марченка. Їхня історія наводить на думку, що правда підтверджується готовністю працювати для її утвердження і загинути за неї.

Ці люди не поривалися на страту, вони хотіли жити і працювати. Але, окрім дипломів, вони мали ще особливий дар від Бога - відчуття правди життя. І ніщо з того, що ними було зроблено, не пропадає безслідно.

У програмі:

- Євген Сверстюк: "Постаті в історії: що значить рівняти путі Господні?";

- Тарас Компаніченко і гурт "Хорея козацька";

- читання творів Стуса, Тихого, Литвина, Марченка;

- спогади, музика, співана поезія.

Вхід вільний.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.