Українські пошуковці у Білорусі знайшли збитий радянський літак (ФОТО)

Під час Міжнародної Вахти Пам'яті за участю пошуковців з країн СНД, яка пройшла з 9 по 23 вересня 2011 року у республіці Білорусь, українська команда пошуковців знайшла залишки літака, збитого на початку лютого 1944 року в ході наступальної операції Червоної армії "Багратіон".

Про це "Історичній Правді" повідомили у громадській організації пошуковців "Союз "Народна Пам'ять".

Усього в заході взяли участь понад 70 чоловік з Росії, України, Білорусі, Татарстану, Молдови та інших колишніх республік СРСР.

Вахтовий табір був розташований у Вітебському районі, поблизу села Мяклово, на березі річки Лучоса. Саме в цих місцях взимку 1944 року розпочиналася масштабна наступальна операція "Багратіон", в ході якої радянські війська звільнили Білорусь та частину Прибалтики.

Протягом лютого та березня тут точилися запеклі бої за визволення Білорусі. У цих місцях загинули десятки тисяч і радянських, і німецьких солдатів. На річці стояло сім переправ, протистояння велося і на суші, й на воді, тому в складі табору працювали також водолази.

Від України у Вахті взяли участь четверо пошуковців з Історико-пошукової організації "Пошук-Дніпро" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.)

Троє з них - студенти, і один представник старшого покоління пошуковців - Геннадій Базаджиєв. Він керував однією з груп, на які розподілили всіх учасників табору для проведення польових пошукових робіт.

Однією з найбільш несподіваних і масштабних знахідок став радянський літак, за попередніми даними - винищувач, місце падіння якого пошуковцям вказав місцевий житель.

Всього під час вахти пошуковці знайшли і перепоховали рештки близько 100 солдатів

Група Геннадія Базаджиєва за допомогою спеціального обладнання визначила місце падіння літака та почала розкопки. Роботи ускладнювались тим, що літак впав у болото, тому паралельно доводилося постійно відкачувати воду.

Українським пошуковцям вдалося знайти багато фрагментів літака: уламки двигуна, скла, шасі. Проте, дійшовши до глибини три метри, вони були змушені зупинитися: через постійне прибування води почали обвалюватися земляні стіни. Подальші роботи стали небезпечними, тому їх вирішили припинити.

За словами Геннадія Базаджиєва, немає жодних сумнівів, що в цьому місці на більшій глибині розташовані кабіна пілота та інші фрагменти загиблого радянського літака. Про знахідку було повідомлено командиру вахти та місцевій владі. Можливо, в майбутньому роботи з підняття літака будуть продовжені.   

Усього протягом двох тижнів пошуковці знайшли 100 бійців, які загинули під час боїв у цій місцевості. В тому числі останки кількох загиблих було знайдено на дні річки.

На жаль, капсулу з особистими даними, за якою можна ідентифікувати бійця, вдалося знайти лише одну. На березі річки у стрілковій ячейці знайшли останки бійця та його жетон.

"Ладанка" на нещастя. Медальйони, які не прикрашають солдатів

Оскільки напис від часу стерся і став нечітким, наразі тривають роботи з його відновлення. Все, що вдалося прочитати - що загиблий був родом з Волгоградського району.

Його, так само як і всі знайдених бійців, в останній день Вахти Пам'яті, 23 вересня, перепоховали до меморіального комплексу загиблим під час Великої Вітчизняної війни у білоруському селі Копті.

  Перепоховання останків радянських воїнів, знайдених під час Міжнародної вахти Пам'яті, до меморіального комплексу в білоруському селі Копті.

Як зазначив Ярослав Жилкін, голова ВГО "Союз "Народна пам'ять", до якого входить пошукова організація "Пошук-Дніпро", такі Вахти Пам'яті надзвичайно важливі для розвитку пошукового руху та обміну досвідом з іноземними колегами: "Кожна організація має свій унікальний досвід, який є дуже корисним для всіх, і ми готові ділитися ним з колегами".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.