Анонс: виставка особистих речей тих, кого убили в Биківні

25.11.2011 року о 17:00 у комплексі "Мистецький арсенал" відбудеться відкриття виставки-проекту "Правда рятує од смерті…", присвяченої трагедії, що сталася у Биківнянському лісі та пам’яті сотень тисяч невинно убієнних людей.

Ініціатором проекту є президент України 2005-2010 рр. Віктор Ющенко.

"Відкрити правду – наш обов’язок перед світлою пам’яттю тисяч жертв, похованих у Биківнянському лісі, та перед прийдешніми поколіннями, - ідеться у прес-релізі організаторів проекту. - Забуття чи замовчування нашої справжньої історії – прямий шлях до повторення цих злочинів".

 

Організатори хочуть нагадати усім, що "за страшними цифрами масових розстрілів стоять тисячі обірваних життів найкращих представників суспільства – лікарів, вчених, викладачів, священників, офіцерів. Усі ці люди були поховані у братських могилах без відправлення будь-якого поховального обряду чи то навіть громадянської панахиди".

Проведенням такого проекту організатори хочуть привернути увагу суспільства і держави до проблем національного заповідника, згуртувати громадськість навколо ідеї створення у Биківні масштабного міжнародного музейно-меморіального комплексу світового рівня.

ДОВІДКА:

У Биківні знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х –  40-х рр.. відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих.

За даними науковців, за 5 років у Биківні було замордовано понад 100 тисяч осіб - представників більше сорока національностей, безжально знищених комуністичною владою. Більшість з цих безіменних могил – це поховання мирного часу, результат свідомого винищення тоталітарним режимом кращих представників суспільства.

При цьому слід зауважити, що більшість справ не розглядалася судом. Вироки виносили позасудові органи: колегії, "трійки", "двійки", особливі виїзні наради при НКВД СРСР та НКВС УРСР, позасудові органи прокуратури. Рідним або не надавали ніякої інформації, або повідомляли про те, що людина засуджена на 10 років без права листування.

Вперше злочин НКВД 30-х рр. влада під суспільним тиском визнала тільки у 1989 році. Кількість жертв Биківнянського поховання остаточно не встановлена, наводяться різні цифри: від 70 до 225 тис. Найбільш обґрунтованою є цифра 120 тис. жертв.

На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи. Решта імен жертв сталінського режиму ще чекають на оприлюднення.

--------------------------------

Виставка експонатів, знайдених під час розкопок на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" з 2001 по 2011 рік, буде діяти з 25 по 27 листопада 2011 року.

В експозиції будуть представлені більше трьох тисяч експонатів, які належали безвинно загиблим людям під час тоталітарних репресій 1937-1941 рр. Також усі бажаючі зможуть ознайомитись із концепцією розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

4 листопада 2011 року президентом Віктором Януковичем було надано доручення "Щодо забезпечення розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили", яким підтримано подальший розвиток заповідника та спорудження центральної частини Меморіалу жертв тоталітаризму до 1 серпня 2012 року.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.