У Львові розкидають старовинні книги по вулиці (ВІДЕО)

Із храму святих Петра і Павла (Костел єзуїтів), що у центрі Львова, вивозяться книги із фондів бібліотеки ім. Стефаника, які зберігалися там 65 років - при цьому вантажники поводяться зі старовинними фоліантами абияк, часто псуючи їх.

Про це повідомляє ЗІК.

Книги відтранспортовували у нове фондосховище, що на вулиці Авіаційній, 1 - люди у військовій формі перекидали стопки книг із рук в руки, і вантажили в автомобіль.

Книги XVIII-XIX століття буквально літали по вулиці, з них випадали сторінки, які абияк вкладали назад. Іноді книги просто падали на землю, – це чітко видно на відео.

Під час зйомки двоє охоронців намагалися відібрати камеру у журналіста. оді до неї підійшло двоє охоронців, які намагалися заборонити зйомку і відібрати камеру. Але коли жінка пояснила чоловікам свої права і вони відійшли, покликали настоятеля храму – отця Степана Суса.

Отець попросив представитися і назвати ЗМІ, коли вона це зробила, почав комусь телефонувати, а потім узявся викручувати руки журналісту, щоб одібрати камеру.

Нагадаємо, планується, що храм святих Петра і Павла (Костел єзуїтів) буде повністю звільнений від книг до 28 листопада. Після цього розпочнеться інтенсивне прибирання святині та підготовка до освячення.

Храм Петра і Павла належить Українській греко-католицькій церкві. Отець Степан Сус - голова Центру військового капеланства УГКЦ.

Про те, як знищували книги в часи УРСР, дивіться відео на "Історичній Правді".

Листи з Праги. 1968 рік у матеріалах КГБ

У 1968 році українці усе більш гостро реагували на події у Чехословаччині. У колись таємних архівах КГБ збереглися тисячі сторінок, на яких оперативники доповідали про різні форми нелояльності та спротиву українців. Були і ті, хто підтримав радянську окупацію ЧССР.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.