Тягнибок відрікся від Гітлера: "Соціал-націоналізм - це не націонал-соціалізм"

На з'їзді ВО "Свобода" у суботу було знято з посади голову Донецької міської організації Артура Шевцова.

Ініціатором зняття з посади виступив голова партії Олег Тягнибок, повідомляє Gazeta.ua.

Приводом стало опубліковане нещодавно на порталі "Острів" інтерв'ю з Шевцовим, в якому він зазначив, що "певна подібність з німецькими націонал-соціалістами у українських націоналістів є".

Окрім зняття з посади, Шевцову винесли догану та прийняли рішення заборонити йому обіймати керівні посади в партії.

Наприкінці з'їзду Тягнибок з роздруківки зачитав фрагмент інтерв'ю:

"Шевцова запитують: "Яке ваше відношення до ідей Гітлера – багато хто вважає вас їх послідовниками?". Той відповідає: "У кожного своє відношення до Гітлера. Єдиної позиції партії з цього приводу немає. Що стосується схожості, то в різних країнах націоналізм має як схожі риси, так і відмінності. Тому неможливо заперечувати те, що певна подібність з німецькими націонал-соціалістами в українських націоналістів є. Не можна ігнорувати чужий досвід, якщо він може бути корисним для справи".

"Як можна говорити таку маячню?! - обурився голова партії. - Існує позиція партії: Гітлер і Сталін – одне і те саме. Різниця між націонал-соціалізмом і соціал-націоналізмом величезна! Бодай тому що то є соціалізм, а то націоналізм! Сказане свідчить або про свідому провокацію, або про нерозуміння людиною партійної ідеології".

Шевцова зняли з посадою з формулюванням "за порушення дисциплінарного та партійного статутів". Проти проголосувало тільки три члена партії.

Нагадаємо, до 2004 року партія "ВО "Свобода" називалася Соціал-націоналістичною партією України.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.