Названо кількість загиблих внаслідок громадянської війни в Боснії

Громадянська війна в Боснії і Герцеговині в 1992-1995 роках забрала життя близько 98 000 осіб. Серед 55% були військовослужбовці протиборчих армій, а 45% - цивільне населення.

Про це повідомляє РІА Новості з посиланням на боснійську агенцію СРНА і директора архівного центру Боснії (ІДЦ) Мірсада Токача.

За його словами, серед жертв війни - 65 000 мусульман (або босняків, як їх називають в БіГ), 24,9 тисячі сербів, 7,7 тисячі хорватів і близько 500 осіб інших національностей.

Токач додав, що ці цифри не остаточні, оскільки ІДЦ продовжує роботу з визначення точного числа жертв війни.

Однак глава ІДЦ зазначив, що загальна кількість загиблих навряд чи перевищить цифру в 100 тисяч, причому в неї увійдуть і мешканці БіГ, вбиті в ході громадянської війни в інших регіонах колишньої Югославії - в Хорватії і Словенії.

Найбільша кількість загиблих - 13,756 людей - зафіксована в Сараєво.

"В нашій роботі ми зіштовхнулися із серйозними проблемами, які належать до числа жертв, так як багато хто використовує необгрунтовані дані про їх кількість, - додав Токач. - Як ніби є якесь змагання: хто оголосить більше число загиблих і тим самим підтвердить, що масштаб злочину був більше. А це - абсурд".

Українці і поляки сваряться через кількість жертв УПА

ІДЦ було засновано у квітні 2004 року, він вважається незалежною і некомерційною організацією.

Боснія і Герцеговина оголосила в 1992 році про вихід зі складу Югославії, після чого в республіці почалася війна з участю боснійських мусульман, сербів і хорватів, яка тривала до 1995 року. На момент початку конфлікту населення країни перевищувало чотири мільйони чоловік.

Після закінчення конфлікту в БіГ сотні людей, головним чином боснійські серби, стали фігурантами справ про військові злочини.

Читайте також про українських миротворців у Сараєво під час війни в Боснії

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.