Спецпроект

СКАНДАЛ З ЖЕРТВАМИ УПА - ЇХ НЕ МОЖУТЬ ПОРАХУВАТИ

Під час перепоховання останків мешканців польського села Острівки, знищеного загоном УПА 30 серпня 1943 року, відбулася суперечка щодо кількості знайдених останків.

Про це повідомляє "ГалІнфо".

У Львові створили робочу комісію зі з'ясування обставин розкопок у селі Рівне Волинської області (на території Рівненської сільради Любомльського району знаходиться кладовище Острівків - ІП) , до якої увійшли депутати Львівської обласної та міської рад разом з журналістами, археологами та судово-медичними експертами.

Як повідомив депутат Львівської міської ради від партії "Свобода", член комісії Святослав Макітра, у результаті перевірки виявилося, що польські археологи більше, ніж удвічі завищили кількість віднайдених останків.

Перерахувавши кількість останків дорослих людей, які помістились в три маленьких труни, експерти довели, що кількість стегнових кісток складає не більше, ніж 86, а це 43 людини. Та навіть ця цифра не може бути остаточною, адже останки дуже роздроблені.

Рештки кісток дітей, на жаль, не вдалось перерахувати, проте польські археологи стверджують, що у двох трунах їх є 93.

"Навіть якщо додати кількість останків дітей, яку оголосили поляки, та дорослих людей, яку підрахували львівські експерти, отримуємо цифру 136, але аж ніяк не 261, про що стверджують польські археологи, - вважає Макітра. - Керівник польської археологічної служби відповіла, що кожну окрему кістку чи елемент кістки вони вважали за рештки однієї окремої людини. Вважаю, що розкопки були спрямовані не для визначення точної кількості решток людей, а для їх завищення".

Після роботи львівської комісії на місці розкопок дійти згоди щодо кількості останків з польською стороною не вдалося.

Акт про результати розкопок перепідпише тільки українська сторона з цифрою, яку оголосили експерти зі Львова, тобто 136. Поляки акт з цифрою 136 підписувати не погодились, вони наполягають на кількості 261.

Під час українсько-польського етнічного конфлікту 1940-их років в Острiвках у серпні 1943 року, за даними польської Вікіпедії, підрозділ УПА знищив 521 поляка. В Сагрині, за даними Польського радіo, в 1944 році Армія Крайова убила від 200 до 800 українців.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.