ФБР вважала Чарлі Чапліна "головним комуністом Голлівуду"

Влада США підозрювала актора Чарлі Чапліна в "комуністичному минулому" і зверталася до британських спецслужб із проханням зібрати на актора компромат з метою позбавлення його права перебування в США.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на британську газету "Індепендент".

Згідно з розсекреченими в п'ятницю файлами британської розвідслужби МІ-5, американський уряд звернувся в 1952 році до Лондону - з проханням знайти підозрілі факти про минуле великого актора, на підставі яких США могли б заборонити йому повернутися на свою територію.

Саме тоді Чаплін перебував не в США, а на батьківщині - у Великобританії.

Американська влада рекомендувала британським колегам знайти старі документи й паспорти Чапліна, в яких могли міститися позначки про поїздки в Радянський Союз.

Судячи з розсекречених документів, глава ФБР Едгар Гувер називав Чапліна "головним голлівудським комуністом".

Чаплін виконує роль Аденоїда Хінкеля у власному фільмі "Великий диктатор" (1940)

Але МІ-5 не вдалося навіть виявити свідоцтво про народження Чапліна, на підставі якого британські спецслужби зробили висновок, що актор або взагалі народився не в Британії, або раніше носив інше ім'я. Висловлювалося навіть припущення, що Чарлі народився у Франції.

Зрештою США оголосили, що якщо британцям так і не вдасться знайти компромат на Чапліна, його позбавлять візи у зв'язку з "аморальним особистим життям", оскільки він був викритий у позашлюбних зв'язках і історії з абортом.

Коли Чаплін дізнався, що його позбавили американської візи, він оселився у Швейцарії і не повертався в США аж до 1972 року. Зірку німого кіно також позбавили у Великобританії звання лицаря, яке було повернуто йому тільки в 1975 році.

У 1958 році, коли стеження за Чапліним усе ще тривала, МІ-5 написали американським колегам, що, можливо, акторові симпатичні деякі ідеї комунізму, проте вони не мають нічого спільного з активними кроками в цьому напрямку.

Чарлі Чаплін народився 16 квітня 1889 року у Великобританії. Він став кінозіркою вже в 1910-ті, коли знімався у комедійних фільмах і короткометражках в США. Великий актор помер у Швейцарії в 1977 році.

Загадка його народження, можливо, була розв'язана торік, коли було знайдено лист, в якому стверджувалося, що Чаплін народився в циганському таборі неподалік від Бірмінгема (Британія).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.