Нащадки Романових вимагатимуть від Путіна поховання дітей Миколи ІІ

Представники родини Романових після інавгурації президента Володимира Путіна планують звернуться до нього з питанням про поховання цесаревича Олексія і великої княжни Марії, достовірність останків яких відмовилася визнати Російська православна церква.

Про це повідомляє "Інтерфакс" з посиланням на представника Об'єднання членів роду Романових в Росії Івана Арцишевського.

За його словами, головною перешкодою для поховання Олексія і Марії Романових є позиція РПЦ, яка не визнала достовірність останків, а звернення членів імператорської сім'ї до патріарха Кирила поки залишаються без відповіді.

Свою позицію з цього питання поки не оприлюднили перші особи Росії. "Питання про поховання цесаревича Олексія і великої княжни Марії перестало бути особистою справою Романових, - заявив Арцишевський. - Тепер це справа всього російського народу".

Раніше Слідчий комітет РФ заявив, що завершив розслідування кримінальної справи про загибель представників Російського імператорського дому та осіб з оточення в 1918-1919 рр..

Члени родини останнього російського імператора і його найближче оточення - всього 11 осіб - були розстріляні за рішенням президії Уралради в ніч на 17 липня 1918 року.

В липні 1991 року на Старій Коптяківській дорозі поблизу Єкатеринбурга було розкрите поховання, в якому знаходилися останки дев'яти осіб. Члени імператорської родини були поховані в усипальні Петропавлівського собору Санкт-Петербурга.

29 липня 2007 при проведенні археологічних розкопок в 70 км на південь від місця першого поховання були знайдені останки ще двох осіб. Численні експертизи стверджують, що останки належать цесаревичу Олексію та його сестрі Марії. Останки не поховані.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.