КПУ хоче заборонити перейменування вулиць, пов'язаних із Великою вітчизняною

Комуністична партія України пропонує законодавчо заборонити місцевим органам самоврядування перейменовувати вулиці, названі на честь військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, а також на честь подій цього періоду.

"Проект спрямований на увічнення пам'яті про Перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років шляхом збереження назв вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, названих на честь військовослужбовців, які здійснили героїчний подвиг, червоноармійців, партизанів, підпільників, бойових формувань Червоної Армії та інших подій, пов'язаних з Великою Вітчизняною війною", - йдеться в пояснювальній записці до відповідного законопроекту, зареєстрованого у Верховній Раді 14 березня.

Автори законопроекту - депутати фракції Компартії України Володимир Даниленко і Петро Цибенко - відзначають, що останнім часом в Україні є проблема перейменування вулиць, пов'язаних з періодом існування Радянського Союзу.

"Зокрема, за особистим бажанням керівників міст і селищ почали масово перейменовувати вулиці, назви яких, на думку керівників місцевої влади, пов'язані з негативним минулим, - зазначають депутати На жаль, при реалізації їх особистих поглядів український народ, а саме молодь, втрачає пам'ять про тих осіб, які ціною свого життя наближали перемогу радянського народу".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.