Голова українських пошуковців пішов працювати в уряд

Голова правління Всеукраїнського громадського об’єднання пошукових організацій "Союз "Народна Пам’ять" Ярослав Жилкін став відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при КМУ

Про це йдеться у змінах та доповненнях, внесених до постанови КМУ про склад комісії.

За новою редакцією документу, до складу комісії введено голову, який буде виконувати у ній обов’язки відповідального секретаря.

Окрім того, до нового складу комісії введено першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, заступника директора Українського інституту національної пам’яті, представника Національної академії наук, голову Української спілки ветеранів Афганістану, представників ради Організації ветеранів України, інших державних та громадських установ.

Посада голови Комісії закріплена за міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України – нині це Анатолій Близнюк. 

Коментуючи своє призначення на нову посаду, Жилкін відзначив: "Уперше за 20-років Незалежності держава доручила таку відповідальну посаду саме пошуковцям".

Як сподіваються пошуковці, нові призначення змусять державні органи, покликані підтримувати пошуковий рух, приділяти більш пильну увагу проблемам пошуковців та активніше з ними взаємодіяти.

Зокрема, це стосується ухвалення та виконання регіональних програм з увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, які нині існують лише в декількох областях України.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.