В Естонії продають історичну пам'ятку - морську фортецю. ФОТО

В Естонії виставили на продаж колишню батарейну морську фортецю, побудовану за розпорядженням російського імператора Миколи I.

Про це повідомляють NewsRu із посиланням на Postimees.

Будівництво фортеці в Талліні (у складі Російської імперії місто називалося Ревель) тривало 13 років - з 1828 по 1840 рік.

Спочатку там розташовувалася артилерійська батарея, потім казарма, а з 1920 року - в'язниця, яка проіснувала до 2002 року. У 2007 році ця пам'ятка архітектури стала туристичним об'єктом - парком культури.

Тепер же АТ "Державна нерухомість Естонії" виставило фортецю площею в 40 000 квадратних метрів на торги за початкову ціну в 3 мільйони євро. Заявки приймаються до 19 червня.

Оскільки нерухомість має статус історичної пам'ятки і охороняється державою, то на використання цього об'єкта накладені деякі обмеження.

У планах мерії міста - провести реконструкцію цього об'єкта.

Талліннська міськрада в 2011 році затвердила детальне планування району Батарейної в'язниці і Гавані гідропланів, відомої як колишня Батарейна морська фортеця Ревеля. Планування передбачає перетворення цієї історичної ділянки в розважальну зону.

Крім відновлення історичних пам'яток, планується побудувати в цілому шість будинків висотою до шести поверхів комерційного та адміністративного призначення.

 Фото: patarei.org

Околиці фортеці очистять від "малоцінних будівель радянського періоду", внутрішні двори будуть приведені в порядок і озеленені, на ділянці на південь від мортирних батарей і люнету, де великий перепад висот, передбачено амфітеатр зі сценою.

Крім просторої головної площі тут має з'явитися кілька невеликих площ з дитячим ігровим майданчиком, кафе на відкритому повітрі і "куточками відпочинку". Місця для стоянок автомобілів передбачені в основному під землею і в двоповерховому гаражі.

Однією з домінант зони, за новим планом, має стати Палац юстиції Естонії.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.