Росія обіцяє розсекретити документи про українських націоналістів

Росія 22 червня опублікує дві збірки документів про історію Другої світової війни, які стосуються українських націоналістів і армії Власова.

Про це сказав глава Росархіву Андрєй Артізов, повідомляє LB.ua.

За його словами, збірники документів "Українські націоналістичні організації в 1939-1945 роках" та "Російські колабораціоністи - Російська визвольна армія генерала Власова" допоможуть у розумінні проблематики колабораціонізму і національно-визвольних рухів.

Один із томів буде містити матеріали слідчої справи генерала Власова.

Готується до випуску також і фундаментальний архівний збірник "Голод в СРСР в 1929-1934".

Артізов повідомив, що регулярно буде поповнюватися колекція документів, доступна громадянам через інтернет. Зокрема, найближчим часом планується опублікувати колекції документів радянської епохи, в тому числі документів Комінтерну і архів документів Сталіна.

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.