На Дніпропетровщині перепоховали 205 бійців Червоної армії

На меморіальному комплексі хутора Високий у Софіївському районі Дніпропетровської області відбулося перепоховання останків 205 невідомих бійців Червоної армії, загиблих у 1943-44 роках під час визволення Дніпропетровщини.

Поховані з усіма військовими почестями останки загиблих були знайдені пошуковцями ІПО "Пошук-Дніпро" протягом минулого пошукового сезону.

Під час урочистих заходів було також відкрито пам’ятну плиту на честь воїнів Третього Українського фронту та бійців 5-го окремого штурмового батальйону, які загинули під час визволення хутора Високий.

Поіменний список бійців цього батальйону в результаті тривалої архівної роботи знайшов онук одного із загиблих Валерій Соболевський.

"Я почав шукати свого діда Захарова Дмитра Борисовича і з’ясував, що він служив у 5-му Окремому штурмовому батальйоні, який бився при визволенні Дніпропетровщини, - розповів Валерій Соболевський. - 85 бійців цього батальйону загинули саме тут, ще двоє померли від ран у госпіталі, двоє загинули у розгромленому ешелоні, понад 100 були поранені".

За словами Соболевського, поіменний список цих людей він знайшов в архівах, проте на жодному меморіалі не були викарбувані їхні імена.

Фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

"Я зв’язався з пошуковцями з ІПО "Пошук-Дніпро", які й допомогли добитися того, аби імена людей були увічнені на меморіалі Хутора Високий, - сказав онук солдата. - Адже вони віддали свої життя за батьківщину та заслуговують гідного вшанування своєї пам’яті".

Як розповів Валерій Соболевський, вся ця робота тривала два роки. Разом з пошуковцями йому вдалося також знайти багатьох родичів бійців 5-го Окремого штурмового батальйону, які були присутні 20 червня 2012 року під час відкриття пам’ятної плити на меморіалі Хутора Високий.

"Ми безмежно вдячні пошуковцям за їхню нелегку роботу, адже завдяки їм ми тепер принаймні знаємо, де загинули наші рідні, яких ми багато років вважали зниклими без звістки, - сказала під час відкриття пам’ятної плити Тамара Педосенко, онучка одного з бійців 5-го окремого штурмового батальйону. - Адже людина не може зникнути, не лишивши жодного сліду".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.