На Одещині вважають "некоректним" перейменовувати вулицю Леніна

Депутати Білгород-Дністровської міської ради відхилили прохання перейменувати вулицю Леніна на вулицю Олександра Шайбле - генерал-хорунжого Армії УНР, уродженця міста Аккерман (тепер Білгород-Дністровський).

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

Свою відповідь депутати пояснили наступним чином: "Відносячись з пошаною до генерала Шайбле, комісія, одночасно, вважає некоректною форму надання пропозиції в частині перейменування саме вулиці Леніна".

На захист лідера більшовицької партії одноголосно стали всі члени комісії з питань найменування об’єктів міського підпорядкування, проти вшанування українського генерала виступили і депутати міської ради.

Шайбле Олександр Якович (1878-1919) — начальник Головного управління Генерального штабу УНР.

Народився в Аккерманському повіті Бессарабської губернії. За походженням — ельзаський німець. Закінчив Кишинівське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище, Миколаївську академію Генерального штабу.

З 1914 р. — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З 1915 р. — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. З 1917 р. - командир 315-го піхотного Глухівського полку. З осені 1917 р. — генерал-майор, в. о. командувача XXIII армійського корпусу.

 Олександр Шайбле

В 1918 р. — член комітету з утворення української армії Військового міністерства УНР. З лютого 1919 р. — начальник Головного Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.

У листопаді 1919 року переїхав до Одеси, де захворів на важку форму тифу. Помер від тифу в одеському шпиталі, похований на військовому відділенні Нового цвинтаря.

Про інші перейменування вулиць і площ у містах України читайте у темі "Топоніміка"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.