Спецпроект

Реконструкцію історичного музею в Харкові зупинено через вибух. ФОТО

У харківському Історичному музеї припинені роботи по спорудженню нової прибудови. Роботи довелося припинити через вибух по вулиці Слинько, 2б, куди були перекинуті майстри з музею. У прибудові має розміститися Музей сучасного мистецтва.

Про це пише агентство Медіапорт

Робочі закінчили монтувати металеву основу майбутньої прибудови. Вже видно, де будуть сходи і ліфт. Підйомник повинен доставляти відвідувачів на дах - там обладнали оглядовий майданчик. А в самому музеї закінчили міняти вікна - їх у будівлі 150.

Харківський історичний музей на реконструкції

Коли поновляться роботи, будівельники займуться склінням, потім будуть облаштовувати приміщення всередині. Архітектори ще мають вирішити питання, в який колір перефарбовувати Історичний музей. Остаточний варіант "забарвлення", досі не визначений.

Варіанти нового кольору Історичного музею

 

Реконструкція історичного музею обійдеться Харкову в 64 мільйони гривень. Передбачаються роботи з реконструкції існуючої будівлі, а також будівництво прибудови зі скла. Термін виконання робіт - до кінця 2014 року.

Харківський історичний музей веде свою історію від створеного 1920 р. Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, який у 1920–1922 рр. очолював відомий український історик, етнограф та громадський діяч академік М. Ф. Сумцов. У 1920–1930 рр. музей став регіональним центром вивчення традиційних та сучасних явищ культури та побуту, а також першим українським музеєм у Харкові, що мав за мету широку популяризацію надбань національної культури.

На початку 1930-х років Музей Слобідської України було перейменовано на історичний, докорінно змінилася його структура, було оновлено кадровий склад співробітників. Значну частину художньої колекції було передано до Української художньої галереї. На початку 40-х років Харківський історичний музей став одним з найкрупніших в Україні, його збірки нараховували понад 100 тис. предметів.

З 1990-х років Історичний музей розташований в будівлі колишнього ломбарду, збудованому в 1908 за проектом архітектора Б. Корнієнка. Будівля є архітектурним пам'ятником і одним з елементів архітектурного ансамблю Університетської вулиці і Університетської гірки.

Проект реконструкції музею і площі Конституції

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.