На спільному кладовищі перепоховали бійців СС "Галичина". ФОТО

Останки тринадцятьох воїнів дивізії військ СС "Галичина" перепоховали на меморіальному кладовищі коло села Червоне. Це кладовище є спільним для всіх солдатів, які загинули в боях під Бродами в 1944-му - червоноармійців, вермахту і дивізійників.

Про це повідомляє прес-служба комунального підприємства Львівської облради "Доля".

Сьогодні біля села Червоного Золочівського району Львівщини відбулося урочисте перепоховання останків 13-ох воїнів-дивізійників на Військовому меморіальному цвинтарі вояків, які полягли у битві під Бродами 1944-го.

Останки полеглих у "Бродівському котлі" в липні 1944-го були віднайдені пошуковцями комунального підприємства "Доля" упродовж пошукових експедицій 2011-2012 років у селі Бужок та біля сіл Кругів і Колтів Золочівського району.

Фото: КП "Доля"

Як розповів директор КП "Доля" Святослав Шеремета, в одного із полеглих пошуковці знайшли перстень із вирізьбленим тризубом.

"Такий факт налаштовує на роздуми про те, з чим у серці йшли у бій воїни дивізії "Галичина", - додав пан Святослав. - Перстень буде передано для експозиції Музею національно-визвольних змагань у Львові".

У декількох розкопах пошуковці віднайшли на останках жетони-"несмертельники". Однак, як зазначив Святослав Шеремета, ідентифікувати особистість воїнів наразі неможливо, оскільки німецька сторона ще не надала відповіді на запити про Українську дивізію "Галичина".

 

Церемонія перепоховання розпочалася заупокійною панахидою, яку відслужили місцеві священики, в присутності представників Львівської обласної та Золочівської районної рад та громадських організацій області.

 

Під виконання гімну "Ще не вмерла Україна" та звуки сальви реконструкторів труни з останками захоронили на Військовому меморіальному цвинтарі, що біля села Червоне.

Нагадаємо, влітку 2011 року на цьому спільному для всіх учасників Другої світової військовому кладовищі відбулося перепоховання останків загиблих вояків німецького Вермахту, радянської Червоної Армії та української дивізії "Галичина".

 

Останній бій Бродівського котла відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) та Ясенівці.

Інші матеріали про "Галичину" читайте в темі "Дивізія "Галичина".

Дивіться також: "В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв СС "Галичина". ФОТО"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.