У Києві відкрили меморіалку Янушу Корчаку. ФОТО

У Києві відбулась урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки Янушу Корчаку по вул. Володимирській, 47.

Про це повідомляє Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства.

Торік польський Сейм оголосив 2012 рік Роком Януша Корчака, що проходить під гаслом "Немає дітей – є люди".

Саме у Києві видатний педагог перебував на початку ХХ століття (служив медиком в Російській імператорській армії), і саме тут працював у дитячих притулках і писав одну зі своїх основоположних педагогічних праць: "Як любити дитину" (1918).

 Встановлення дошки

У проекті з установлення дошки  взяли участь: Посольство Республіки Польща у Києві, Польський інститут у Києві, Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, Українське товариство імені Януша Корчака, екскурсійне бюро "Захоплюючий Київ").

Автор меморіальної дошки – скульптор Іван Григор’єв. Розміщено її на єдиному вцілілому будинку, пов’язаному з перебуванням Януша Корчака у Києві під час Першої світової війни.

Фото Андрія Павлишина та Євгена Шведкова

В ті часи у будинку розташовувалась польська гімназія для дівчат та дитячий садок, куди приходив працювати з дітьми Старий Доктор.

Януш Корчак – людина, яка стала легендою ще за життя, класик дитячої літератури, педагог-новатор, зачинатель діяльності на захист прав дитини і повної рівноправності дітей.

Він стверджував, що дитина має право бути такою, як вона є, має право на повагу, на помилку, на висловлення своїх думок.

Обкладинка українського видання ("Веселка", 1978 рік) казки Корчака про короля Мацюся. Джерело: "Читанка"

Корчак визнавав себе і поляком, і євреєм. Був майором польської армії. Останні місяці життя провів у Варшавському ґетто разом із своїми вихованцями з сиротинця. Відмовившись від порятунку, разом із ними поїхав у табір смерті Треблінка, де був убитий.

Про конфлікт у комісії КМДА щодо встановлення дошки Корчаку читайте в розділі "Блогосфера"

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.