У Тернополі відкрили меморіальну дошку на честь воїнів Армії УНР. ФОТО

На вхідній брамі Микулинецького цвинтаря в Тернополі урочисто відкрили меморіальну дошку з іменами дванадцятьох військових, державних службовців та медичних працівників Української Народної Республіки, які були поховані на цьому кладовищі у 1919-1921 роках.

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

"Загальновідомо, що на Микулинецькому цвинтарі спочиває генерал-хорунжий Євген Мєшковський та підполковник Андрій Клим. Їхні могили збереглись до наших днів, - розповідає координатор "Героїки" Павло Подобєд. - Поховання інших людей, зазначених на меморіальній таблиці, були знищені".

Встановити раніше маловідомі імена вдалось завдяки документам Державного архіву Тернопільської області. Працівники архіву поставились з розумінням до пошуків та усіляко сприяли активістам, повідомляють представники "Героїки".

 

Активісти зазначають, що Тернопіль приємно здивував: міська рада безперешкодно виділила місце під меморіальну дошку, швидко відгукнулись жертводавці, сприяла дирекція кладовища.

Серед тих, хто допомагав грошима, були як фізичні особи, так і компанія "Тернопіль-ПрестижБуд", яка взяла на себе більшу частину витрат.

 

Представники "Героїки" переконані, що Микулинецький цвинтар є культовим місцем в історії українського війська.

Тут поховані не лише два генерали Армії УНР, але й учасник Першого Зимового походу Іван Мельдер - юнак 2-го Запорізького кінного полку, уродженець Латвії. Цей воїн був відзначений найвищою військовою нагородою УНР – Орденом Залізного Хреста.

Могила Мельдера не збереглась до наших днів, єдине, що тепер нагадує про цього героя – меморіальна дошка.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.