Спецпроект

Дніпропетровськ, Ніжин та Одеса – нові місця Катинського розстрілу?

З листування із російською владою у справі скарги катинських родин до Європейського Суду з Прав людини у Страсбургу випливає невідома до цього інформація щодо місць страти осіб з так званого "Українського катинського списку".

"Це – Одеса, Дніпропетровськ та Ніжин" - повідомив PAP проф. Іренеуш Каміньський, який представляє у Європейському Суді рідних жертв НКВД.

До цього часу було відомо, що розстріли польських військовополонених навесні 1940 року відбувалися у Києві, Харкові та Херсоні. З Києва тіла розстріляних відвозили для поховання у Биківню, а у Харкові – до приміського Лісопарку у П’ятихатках. Точне місце поховань у Херсоні залишається невідомим.

Так званий "Український катинський список" складається із 3435 імен польських громадян (поляків, українців, євреєв), які були розстріляні згідно розпорядження ЦК Політбюро ВКП(б) від 5 березня 1940 року. Близька 500 осіб з цього списку, імовірно, були розстріляні у Харкові. У Биківні вдалося дослідити рештки близка 2000 розстріляних польських громадян. Таким чином точне місце розстрілу і поховання майже 1000 осіб з цього списку залишалося невідомим.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.