Спецпроект

На Харківщині реконструювали музей доблесті чехів, словаків та українців

До 70-річчя битви під Соколово, на Харківщині, був повністю реконструйований Музей бойового братерства. Капітально відремонтовано приміщення, замінена система опалення, експозиція повністю оновлена.

Про це пише objectiv.tv.

Про реконструкцію повідомив народний депутат України Євген Мураєв (ПР).

"Ми зберегли все краще, що було - це чеканку тих часів, діораму. У планах - повністю відновити кінозал для того, щоб проводити масові екскурсії, в тому числі, демонструвати фільми воєнних років. Основний момент для мене в цій роботі - це виховна функція і відновлення історичної справедливості", - повідомив він.

Всього в музеї знаходиться більше 4 тисяч експонатів. Чеські активісти надали в колекцію музею нові артефакти. За інформацією обласного Департаменту культури і туризму, за весь час існування музею його відвідало більше 2 мільйонів чоловік.

У боях за оборону Соколово проти німецько-фашистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8-9 березня 1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога.

В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів супротивника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106 - пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками.

За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. Поручникові Отакару Ярошу, першому з іноземних громадян, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медалі.

Як відомо, більшість бійців чехословацького батальйону складалася з карпатських українців.

 

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.