Чверть росіян не проти відродження монархії. Особливо багато в Москві

Підсумки опитування, проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦИОМ), свідчать про те, що громадяни не бажають відродження монархії в країні.

Про це повідомляє РБК.

Лише 11% респондентів заявили, що Росії найбільшою мірою підходить така форма правління, як монархія, що припускає передачу верховної влади у спадок. 82% опитаних схиляються до республіканської форми правління, а 7% росіян вагалися з відповіддю.

У Москві та Петербурзі прихильників монархії більше, ніж у середньому по Росії: соціологи нарахували 19% прихильників цієї ідеї проти 69% "республіканців". У середньому в містах-мільйонерах проживають 10% "монархістів".

У 2006 р. лише 3% росіян заявили, що виступають за монархію і бачать людину, яка могла б зайняти престол. Тепер подібних поглядів дотримуються 4% респондентів.

У той же час 24% опитаних заявили, що в принципі не проти монархії, але гідного кандидата назвати не можуть.

Різко проти монархічної форми правління виступають 67% росіян, які назвали подібну форму реалізації влади "пройденим історичним етапом".

Питання, хто міг би стати російським монархом, викликало найрізноманітнішу реакцію. 6% респондентів впевнені, що престол повинен зайняти представник династії Романових - нащадок останнього російського імператора Миколи II.

На думку 13% опитаних, новий монарх повинен бути політиком чи громадським діячем, обраним на референдумі або "земському соборі". При цьому 2% росіян вибрали відповідь "щось інше". 70% респондентів вважають відновлення монархії неможливим і неправильним.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.