В Києві розпочалася конференція про пам'ять України, Росії і Білорусі

Сьгодні у Києві відкривається українсько-російсько-білоруська конференція "Пам’ять жива!", присвячена пам'яті про загиблих у роки Другої світової війни.

Захід триватиме до 31 березня, повідомили ІП організатори міжнародної конференції.

"Вперше за останнє десятиліття влада на державному рівні зробила реальні кроки до вирішення проблем, які накопичувалися у сфері увічнення пам’яті останні 20 років, - зазначається у прес-релізі Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війн та політичних репресій при Кабінеті міністрів. - Сьогодні виникає необхідність об’єднання зусиль на міждержавному рівні".

Питання, які обговорюватимуться на конференції:

- Чому в Україні досі немає єдиної інформаційної бази загиблих у роки війн та репресій?

- Які перспективи створення такої бази напередодні 70-річчя Великої Перемоги?

- Чи буде ухвалено профільний закон "Про проведення пошуку і впорядкування поховань жертв воєн та політичних репресій і увічнення їхньої пам'яті", розроблений Мінрегіоном України спільно з пошуковцями ВГО "Союз "Народна пам’ять"?

- Як Україна готується до святкування 70-річчя визволення від фашистських загарбників та 70-річчя Перемоги?

- Що робиться на міждержавному рівні в рамках СНД для гідного увічнення пам’яті загиблих?

30 березня о 10.00 в конференц-залі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України (вул. В. Житомирська, 9, 4-й поверх) відбудеться пленарне засідання в рамках конференції.

В ньому візьмуть участь:

- Олександр Вілкул - віце-прем'єр-міністр;

- Генадій Темник - голова державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни і Комісії, міністр регіонального розвитку,будівництва та ЖКГ;

- Ярослав Жилкін - відповідальний секретар Комісії, голова правління Всеукраїнського громадського об’єднання "Союз "Народна пам’ять";

- пошуковці всеукраїнського громадського об’єднання "Союз"Народна пам’ять" з різних регіонів України;

- пошуковці Всеросійської громадської організації "Пошук" (Москва, Росія).

- пошуковці Громадського об’єднання "Білоруський республіканський союз молоді" (Брест, Республіка Білорусь).

- Лідія Голубчик – керівник Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей.

- Представники Українського інституту Національної пам’яті.

- Представники російського журналу "Військова археологія".

- Представники інших організацій, що опікуються пошуково-меморіальною роботою.

Дивіться також інші матеріали за темою "Пошуковці"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.