Шекспір ухилявся від податків?

Британський таблоід The Daily Mail підозрює Шекспіра у несплаті податків.

"Це звучить так, ніби він сам – один з найбільш відразливих персонажів його ж п’эс" - пише видання. "Бард був бізнесменом, що не визнавав правил, наживався на голоді і перебував за крок до ув’язнення" - із таким підзаголовком вийшов матеріал про нові дослідження британських архівістів.

Документи, що були виявлені британськими істориками, свідчать про те, що відомий драматург був найбільшим власником землі та нерухомості у своєму рідному місті.

Хоча Шекспір писав п’єси, які відстоюють права бідних та нужденних, архівні документи стверджують, що у реальному житті він був багатим поміщиком, протизаконно накопичував великі запаси продовольства і в лютому 1598 році постав перед судом за звинуваченням в ухиленні від сплати податків.

Видання цитує Джейн Арчер, літературознавця з університету Aberystwyth: "Існував інший бік натури Шекспіра, який був не тільки блискучим драматургом, але й безжальним бізнесменом, який робив усе, що міг, щоб ухилитися від сплати податків, збільшити прибуток за рахунок найбільш нужденних груп населення. І в той же самий час він писав п’эси про складне становище бідних, щоб розважити їх".

 Як свідчать нові дані, великий бард не соромився наживатися на голоді і вбогості. Судові записи і податкові довідки говорять про те, що Шекспір протягом 15 років закуповував пшеницю, ячмінь і солод, щоб потім продавати втридорога у неврожайні роки.

"За допомогою законних i незаконних угод, - цитує дослідження The Daily Mail, - Шекспір зміг у 1613 році відійти від справ. Він був найбільшим власником землі та нерухомості у своєму рідному місті Стратфорд-на-Ейвоні.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.