Українські пошуковці взяли участь у міжнародній Вахті пам’яті в Польщі

Вахта Пам’яті, присвячена дослідженню кладовища радянських солдатів у Костшині-над-Одером, відбулася протягом 12-21 квітня 2013 року за участю пошуковців Польщі, України, Литви, Латвії, Німеччини і Росії.

З української сторони за сприяння Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій в експедиції взяли учаcть пошуковці Всеукраїнського громадського об’єднання "Союз "Народна пам’ять" з Луцька та Ужгорода.

Пошукові загони з різних країн зібрав для спільного проведення ексгумаційних робіт  керівник польської пошукової організації "Витязь" Юліан Вержбовський. Він розповів, що поховані на кладовищі радянські солдати загинули під час воєнних операцій зі взяття Зеєловських висот та Берліну.

"Бійці, які лежать тут, - це в основному танкісти та піхота, - зазначив Вержбовський. - Частину солдатів було перенесено із колишнього меморіалу на  кладовище іще в 1960-х роках, але роботи були проведені непрофесійно – на місці колишнього меморіалу залишилися в похованнях солдати", – повідомив Ю. Вержбовські.

Місце експедиції відоме в історії Великої Вітчизняної війни як Кюстрінський плацдарм, що був захоплений військами 1-го Білоруського фронту в січні-березні 1945-го.  До середини лютого тут відбувалися запеклі бої з противником, що намагався ліквідовувати плацдарми.

У березні радянські війська оволоділи Кюстріном і об'єднали зайняту територію в один оперативний плацдарм. Тут знаходилися вихідні позиції ударного угрупування 1-го Білоруського фронту для виконання завдання головного удару під час Берлінської операції 1945-го.

За словами Олексія Златогорського, керівника української делегації, під час дослідження території в одній із могил українські пошуковці виявили дерев’яну табличку з написом, і є сподівання, що за нею буде відтворено ім’я солдата.

Після завершення Вахти Пам’яті відбулася церемонія перепоховання знайдених бійців у с. Цибінка. Проте роботи з ексгумації солдатів ще не завершено. Пошуковці планують продовжити дослідження у  жовтні 2013 року.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.