Перепоховають 600 людей, яких вважають жертвами НКВД. ОНОВЛЕНО

У с. Пшеничники (Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл.) 9 травня перепоховають ексгумовані останки понад 600 осіб, убитих співробітниками Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) у 1939-1941 рр.

Про це повідомляє "Дзеркало тижня" з посиланням на "Інтерфакс".

"9 травня відбудеться, за ініціативою нашої обласної організації Всеукраїнського товариства "Меморіал", вшанування та перепоховання у селі Пшеничники Тисменицького району останків жертв НКВСтських масових репресій", - повідомив на сесії Івано-Франківської облради її голова Василь Скрипничук.

Він уточнив, що захід розпочнеться о 12:00.

Директор обласного комунального підприємства "Пам'ять", голова фракції ВО "Свобода" Василь Попович на сесії повідомив, що експертизу людських останків в Пшеничниках проводив незалежний судмедексперт.

"Є свідчення у тодішніх українських газетах за 40-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери і камери були повністю завалені людським одягом. І знайшли там електричний стілець, який використовували. Тобто це ті люди, які жили в центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити. І там, можливо, не тільки були українці. Але це люди, які знищені в той час", - розповів В.Попович.

Активісти Івано-Франківської облорганізації всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса почали розкопки у Пшеничниках у 2010 році. На ексгумованих останки людських тіл немає вогнепальних поранень, і вони всі без одягу.

За даними "Меморіалу", це мешканці тодішнього Станіслава (нині - Івано-Франківськ), яких підрозділи НКВС знищили у 1939-1941 рр. Тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см.

У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи, з чого роблять висновок, що людям відрубували голови.

Питання істориків викликає велика як для поховань НКВД площа могили і відсутність куль у людських останках.

Заступник голови ОДА Роман Іваницький, який очолює комісію з перепоховання, повідомив, що експерти з Івано-Франківського національного медичного університету вважають поховання під Пшеничниками поселенням трипільської культури.

"В програму дослідження були включені такі методи: мікробіологічний, анатомічний, механічний, морфологічний, рентгенографічний, мікроскопічний, мікрометричний, атомно-абсорбційна спектрофотометрія, - процитував чиновник експертів. - Кісткові рештки перебували в землі в різний період часу: одні  з них — декілька століть: не менше 500 років; окремі взірці — декілька тисячоліть".

Експерт-криміналіст Омелян Левицький, для якого поховання в Пшеничниках стало 68-ю експертизою масових поховань сталінських часів, так прокоментував висновки медиків: "Щодо Пшеничників, то зауважу лишень, що не знаю про випадки пломбування зубів трипільцям. Але припускаю".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.