Спецпроект

На Прикарпатті відкопали поховання жертв НКВД (обережно, ФОТО)

За рік у селі Пшеничники Тисменицького району відкопали близько 200 скелетів людей, які - на думку товариства "Меморіал" - стали жертвами НКВС. Серед недбало захоронених на глибині 20-70 см людей - діти і навіть матір із немовлям.

ІП вже писала про жахливу знахідку у селі Пшеничники Тисменицького району Прикарпаття, де вже другий рік знаходять останки закатованих людей. Івано-франківський "Репортер" зробив фоторепортаж з цього страшного місця.

Нагадаємо, ще у минулому році обласне товариство "Меморіал" віднайшло це масове поховання. Тоді виявили останки 170 тіл, із них 40 дитячих.

Цього року, щойно дозволили погодні умови, розкопки відновили. Результат двотижневої роботи - ще 50 останків. Тож кількість жертв уже вже перевищила дві сотні.

Для судмедексперта-криміналіста Омеляна Левицького це теж 68-і розкопки. У 1989-му він був серед тих, хто проводив дослідження в урочищі Дем'янів Лаз під Івано-Франківськом. Тоді у трьох могилах знайшли останки понад півтисячі людей.

Дем'янів Лаз - галицька Биківня

В урочищі Підгородище біля Пшеничників, як зізнається Омелян Левицький, працювати тяжче. "Розміри цієї ділянки розкопок величезні. В Дем'яновому Лазі - 144 квадратні метри, у трьох ямах. А тут - 4 тисячі квадратних метрів, 40 арів землі. Дем'янів Лаз у 28 разів менший від Пшеничників. Таку масу ґрунту "перелопатити" - це велика праця", - каже він.

"Ще з часів розкопок у Дем'яновому Лазі люди нам говорили, що у напрямку Тисмениці вивозили машинами жертв, яких розстрілювали у тюрмах НКВД (Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР - ІП), - розповідає голова правління івано-франківського "Меморіалу" Степан Каспрук. - Власне ми це взяли на озброєння і довгий час шукали те місце".

Розкопки у Пшеничниках, травень 2011 року

Василь Тимків, який очолював групу дослідників, розповідає: "Це село давно вже зацікавило нас, багато вихідців з нього були учасниками визвольної боротьби, і ми часто навідувалися туди збирати спогади. І натрапили на один досить цікавий і дивний факт - виявляється, що у цьому селі з 1939-го по 1941 рік перебував гарнізон НКВД. А у цей період гарнізони НКВД фактично не розташовувалися по селах".

Проведення розкопок

Науковці почали цікавитись у старожилів, чим займались енкаведисти. "І от, збираючи свідчення очевид­ців, ми натрапили на жахливі речі - у село везли вбитих людей, були там і ще живі, - говорить Тимків. - Співставили різноманітні свідчення та приблизно окреслили місце. Використовуючи сучасну техніку, натрапили на захоронення. Це урочище Підгородище, воно знаходиться на околиці села".

Матір з дитиною

Коли почали розкопки, то виявилося, що тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см. Знайшли й тіла дітей.

"Нещодавно виявили тіло матері, яка обіймає свою дитину", - зазначив Тимків. У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи. Це дозволяє припустити, що енкаведисти відрубували голови окремих жертв.

 Убиті 70 років тому люди

Чого не знайшли дослідники, так це решток одягу. Тож прийшли до висновку, що людей ховали голими.

За словами науковців, це пояснює той факт, що в червні 1941 року було виявлено величезні скирти одягу в Станіславській (Івано-Франківській - ІП) тюрмі, яку енкаведисти поспіхом покинули перед приходом німців. Серед того одягу було дуже багато гуцульського національного вбрання.

У Пшеничниках тривають розкопки

Голова обласного "Меморіалу" Степан Каспрук сумнівається, що за сьогоднішньої ситуації в країні такі дослідження матимуть державну підтримку. Щоправда, на Прикарпатті деяке фінансування забезпечується завдяки обласній програмі пошуку та перепоховання жертв тоталітарних режимів.

Зараз на розкопках в основному працюють члени обласного "Меморіалу" та семінаристи.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».