Спецпроект

На Прикарпатті відкопали поховання жертв НКВД (обережно, ФОТО)

За рік у селі Пшеничники Тисменицького району відкопали близько 200 скелетів людей, які - на думку товариства "Меморіал" - стали жертвами НКВС. Серед недбало захоронених на глибині 20-70 см людей - діти і навіть матір із немовлям.

ІП вже писала про жахливу знахідку у селі Пшеничники Тисменицького району Прикарпаття, де вже другий рік знаходять останки закатованих людей. Івано-франківський "Репортер" зробив фоторепортаж з цього страшного місця.

Нагадаємо, ще у минулому році обласне товариство "Меморіал" віднайшло це масове поховання. Тоді виявили останки 170 тіл, із них 40 дитячих.

Цього року, щойно дозволили погодні умови, розкопки відновили. Результат двотижневої роботи - ще 50 останків. Тож кількість жертв уже вже перевищила дві сотні.

Для судмедексперта-криміналіста Омеляна Левицького це теж 68-і розкопки. У 1989-му він був серед тих, хто проводив дослідження в урочищі Дем'янів Лаз під Івано-Франківськом. Тоді у трьох могилах знайшли останки понад півтисячі людей.

Дем'янів Лаз - галицька Биківня

В урочищі Підгородище біля Пшеничників, як зізнається Омелян Левицький, працювати тяжче. "Розміри цієї ділянки розкопок величезні. В Дем'яновому Лазі - 144 квадратні метри, у трьох ямах. А тут - 4 тисячі квадратних метрів, 40 арів землі. Дем'янів Лаз у 28 разів менший від Пшеничників. Таку масу ґрунту "перелопатити" - це велика праця", - каже він.

"Ще з часів розкопок у Дем'яновому Лазі люди нам говорили, що у напрямку Тисмениці вивозили машинами жертв, яких розстрілювали у тюрмах НКВД (Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР - ІП), - розповідає голова правління івано-франківського "Меморіалу" Степан Каспрук. - Власне ми це взяли на озброєння і довгий час шукали те місце".

Розкопки у Пшеничниках, травень 2011 року

Василь Тимків, який очолював групу дослідників, розповідає: "Це село давно вже зацікавило нас, багато вихідців з нього були учасниками визвольної боротьби, і ми часто навідувалися туди збирати спогади. І натрапили на один досить цікавий і дивний факт - виявляється, що у цьому селі з 1939-го по 1941 рік перебував гарнізон НКВД. А у цей період гарнізони НКВД фактично не розташовувалися по селах".

Проведення розкопок

Науковці почали цікавитись у старожилів, чим займались енкаведисти. "І от, збираючи свідчення очевид­ців, ми натрапили на жахливі речі - у село везли вбитих людей, були там і ще живі, - говорить Тимків. - Співставили різноманітні свідчення та приблизно окреслили місце. Використовуючи сучасну техніку, натрапили на захоронення. Це урочище Підгородище, воно знаходиться на околиці села".

Матір з дитиною

Коли почали розкопки, то виявилося, що тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см. Знайшли й тіла дітей.

"Нещодавно виявили тіло матері, яка обіймає свою дитину", - зазначив Тимків. У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи. Це дозволяє припустити, що енкаведисти відрубували голови окремих жертв.

 Убиті 70 років тому люди

Чого не знайшли дослідники, так це решток одягу. Тож прийшли до висновку, що людей ховали голими.

За словами науковців, це пояснює той факт, що в червні 1941 року було виявлено величезні скирти одягу в Станіславській (Івано-Франківській - ІП) тюрмі, яку енкаведисти поспіхом покинули перед приходом німців. Серед того одягу було дуже багато гуцульського національного вбрання.

У Пшеничниках тривають розкопки

Голова обласного "Меморіалу" Степан Каспрук сумнівається, що за сьогоднішньої ситуації в країні такі дослідження матимуть державну підтримку. Щоправда, на Прикарпатті деяке фінансування забезпечується завдяки обласній програмі пошуку та перепоховання жертв тоталітарних режимів.

Зараз на розкопках в основному працюють члени обласного "Меморіалу" та семінаристи.

Роми. Ті, що пройшли крізь Голокост

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.

Леся Бондарук: «Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…»

«Правда – найдієвіший спосіб проти брехні та беззаконня. Безсовісність Кремля сягає свого апогею. Безсовісно і безцеремонно вони проводять попередню імперську політику, намагаються з «гебешною удалью» викручувати руки новим незалежним державам. Мені соромно… А всередині Росії вирощується новий культ – Путінсько-поліцейський. Гебісти та інші силовики обнагліли вище можливого. Знову починається гонка озброєння, починаються шпигунські процеси… У країні нагнітається істерія «екстремізму», під цю дудку відбуваються найпідліші речі…»

Мустафа Джемілєв: Коли в історії людства окупанти йшли із зайнятої території самовільно та без тиску?

Сталінська депортація у дитячому віці до Середньої Азії, 15 років у тюрмах та колоніях, 303 дні голодування та внесок у повалення радянського союзу, повернення до Криму та створення системи органів національного самоуправління, окупація півострова Росією та заборона в’їзду на Батьківщину, врешті-решт статус живої легенди. Це невичерпний перелік біографічних віражів лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.

Перші залізниці і перші залізничні катастрофи в Україні

Перші залізниці на сучасній території України з’явилися протягом 1860-х років – це була залізниця із Відня через Краків до Львова і Чернівців. На Наддніпрянщині перші колії поєднали Курськ із Харковом, Києвом і Одесою. В кінці 1860-х років сталися і перші залізничні катастрофи, про які я Вам і розповім.