Спецпроект

У день народження Пушкіна в Москві відкрився новий меморіальний музей

Пушкінська Москва поповнилася ще однією визначною пам'яткою. У щойно відреставрованому будинку на Старій Басманний вулиці, де жив дядько великого поета - Василь Львович Пушкін, відкрився новий меморіальний музей.

Про це пише news.mail.ru.

Цей дерев'яний особняк в Німецькій слободі Василь Львович - рідний дядько і перший поетичний наставник Олександра Пушкіна - винайняв в 1824 році у титулярної радниці Пелагеї Кетчер. Власне, будинок за своє життя жодного разу не реставрувався. Після революції до 70-х років минулого століття тут були "комуналки", потім контори, включаючи ЗАГС. І тільки в 1998 році його передали Державному музею А.С. Пушкіна.

Планувалося вже за рік - до 200-річчя поета - відкрити тут філію музею. Але взялися за реставрацію тільки в 2012-му. За словами Євгена Богатирьова, директора Державного музею О.С. Пушкіна, "за рік проведена складна наукова реставрація, були підняті всі архівні документи і створено саме той простір і середовище, характерні для 20-х років XIX століття". У цьому музеї навіть немає табличок - щоб відвідувачі повністю відчули домашню обстановку. Зате на вході лежать стопкою "Навігатори" з історією кожного експоната.

У будинку-музеї всього 9 залів: від Камердинерської (між іншим, у віршотворця Василя Львовича і камердинер писав вірші) до кімнат у антресолях, які присвячені великому племіннику. "Будинок, де народився Олександр Пушкін, не зберігся, - пояснив Євген Богатирьов, - тому тут з'явилася така експозиція". Саме сюди, до дядька, Олександр приїхав до вересня 1826 після Михайлівського заслання, тут читав привезену із заслання трагедію "Борис Годунов". У залах меблі червоного дерева і карельської берези, живописні портрети і види в позолочених рамах, гравюри та літографії XVIII-XIX століття - портрети Василя Львовича, його рідних і друзів, види Москви, Петербурга, Парижа. Тут зібрано багато раритетів, в тому числі унікальний альбом Олени Демидової з автографами трьох невідомих раніше віршів Василя Львовича, гравюри Хогарта, альбом з малюнком Батюшкова, де Василь Львович гуляє по Тверському бульвару, фамільне срібло Пушкіних, хрестинна сорочка Олександра ... Є навіть Сонетка, вишита Вірою Федорівною В'яземською. Як зауважив директор Євген Богатирьов, "15 років речі чекали цього дня".

Взагалі будинок став таким, яким був при Пушкіних. Це стосується не тільки побутової, а й творчої обстановки. До гостинного Василя Львовича з'їжджалися друзі-літератори: Карамзін, Жуковський, В'яземський, Батюшков, Дельвіг, Міцкевич ... В їдальні, наприклад, стоїть муляж гусака - символу веселого літературного товариства "Арзамас", старостою якого був Василь Львович. Є портрети членів цього товариства з жартівливими кличками: сам господар звався "Ось я вас", Павло Голенищев-Кутузов "Ослом", а Олександр Пушкін - "Цвіркуном". У зв'язку з цим у музеї з'явилася ідея - завести співаючого цвіркуна.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.