На Київщині шукають загиблих у 1941-му солдат Червоної армії

У Баришівському районі Київської області відбулося урочисте відкриття пошукової вахти "Пам'ять жива!" на честь захисників Київщини 1941-го року.

Тільки за останні два роки пошуковці виявили останки понад двох тисяч бійців, із них більше 200 було ідентифіковано, зазначив на церемонії відкриття віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул.

За кілька перших днів роботи пошуковцями було знайдено 23 солдати Червоної армії, імена двох із них вже вдалося встановити. Це сержант Литовченко, уродженець Дніпропетровщини, та сержант Гаврилов.

"З відомих причин події, що відбувалися тут 1941-го року, багато в чому замовчувалися. Але навіть через 70 років родичі загиблих та зниклих безвісти солдатів не втрачають надії знайти своїх героїв, - зазначив відповідальний секретар Держкомісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Ярослав Жилкін. - Робота пошуковців на цій землі в досить непростих польових умовах спрямована на те, щоб вирвати із забуття ще і ще одного бійця, повернути ім’я, розповісти рідним про останні дні життя героя".

Територія Баришівського котла, за словами пошуковців, потребує ґрунтовного та довготривалого  дослідження. У найближчі дні пошукові групи планують дослідити околиці сіл Борщів, Пристроми, Устинова Гребля та інших.

З кожним днем в польовому таборі поповнюється виставка знайдених воєнних експонатів: елементів озброєння бійців та їхніх особистих речей.

Національний прапор над польовим табором пошуковців підняли учасник оборони Києва 1941 року Адріан Галябарник і молодий пошуковець Дмитро Білаш.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.