Спецпроект

Волинські депутати звинувачують Сейм у шовінізмі та маніпуляціях

Волинська обласна рада засудила резолюцію сенату та Сейму Польщі стосовно Волинської трагедії як "антиукраїнську, шовіністичну".

Депутати облради вважають, що, свідомо ігноруючи та замовчуючи історичну правду, масові етнічні чистки з боку польських збройних формувань на території Волині, Холмщини та інших, "польська сторона відійшла від принципів взаємного прощення, рівноправності, добросусідства", передає Інтерфакс.

"Ми, депутати Волинської обласної ради, засуджуємо ухвалену сенатом і Сеймом Республіки Польща антиукраїнську, шовіністичну резолюцію з приводу подій 1943 року на Волині. Назвавши дії українців, які вели боротьбу на своїй етнічній території за власну незалежність проти різних окупантів, "етнічними чистками з ознаками геноциду", поляки поставили під сумнів основоположне право кожного народу на самовизначення та опір проти агресорів", - йдеться в ухваленому на засіданні облради в понеділок зверненні до жителів Волинської області, текст якого наводить прес-служба Волинської облорганізації ВО "Свобода". За інформацією прес-служби, звернення підтримали 64 депутати.

На переконання депутатів, своєю резолюцією польський Сейм "намагається перекреслити всі напрацювання в напрямі українсько-польського порозуміння, досягнуті впродовж останніх 20 років".

"Вважаємо, що формулювання, вжиті польською стороною в офіційному документі, є спотвореними, однобічними, антиукраїнськими та свідомо викривлюють тогочасну дійсність. Польські парламентарі вдаються до маніпуляцій та посилаються на сфабриковані й доволі сумнівні факти, які не відображають справжньої картини подій на Волині та у Західній Україні в роки Другої світової війни", - наголошується у зверненні Волинської облради.

У документі також зазначається, що "базуючись на недостовірних, тенденційних джерелах, польські політики нав'язують нам власну версію подій на Волині, яка покликана дискредитувати право українців на власну державу".

"Ми ще раз наголошуємо польській стороні: українці не воювали під Варшавою чи Краковом, а боролися за свою незалежність на власній землі", - акцентують увагу волинські депутати.

Вони впевнені, що позиція польського парламенту "не тільки не має нічого спільного з історичною правдою", а й суперечить політиці примирення, рівноправності та добросусідства й "загрожує зірвати взаєморозуміння між двома націями".

"Своїми непродуманими діями частина польських політиків розпалює нове протистояння", - застерігають у Волинській облраді.

Нагадаємо, польський Сейм у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвав українсько-польський етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду". Тим часом, президент Польщі Броніслав Комаровський закликав українців та поляків до примирення, а згодом до нього приєднався і Папа Римський Франциск.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існуютьрізні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х длязображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.