На Житомирщині врятували від мародерів залишки радянського танку Т-34

11 липня поблизу селища Корнин Житомирської області пошуковці ВГО "Союз "Народна пам’ять" спільно з Київським клубом "Червона Зірка" провели  роботи з підняття залишків радянського танку Т-34/76, знищеного ворожими військами у 1943-му році.

Виявлену на Житомирщині знахідку пошуковці врятували від мародерів, які планували здати унікальний експонат воєнного часу на металобрух, повідомляє прес-служба ВГО "Союз Народна пам’ять".

Тепер експонат буде передано до фонду Національного військово-історичного музею Міністерства Оборони України.

 

"Пошукова робота триватиме, адже є необхідність детальніше обстежити територію, з’ясувати  обставини знищення танку, встановити його номер, і звичайно, - долю його екіпажу,  -  повідомив голова правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін. - На сьогодні мало що відомо про екіпаж танку. Місцеві жителі, яких ми опитали, окреслили загальну картину тих подій. Однак для достовірного встановлення даних про бійців буде проводитися робота з документами в Центральному  архіві Міноборони Росії".

За розповідями старожилів селища Корнин,  приблизно в листопаді-грудні 1943-го року в село прорвалися три радянські танки. Раптово налетіла ворожа авіація, яка згодом пошкодила танки. Один із них під час маневру потрапив у трясовину і був знищений ворогом.

 

На щастя,  через 70 років пошуковцям вдалося врятувати його частину від рук шукачів металу, і вчасно вжити відповідних заходів завдяки співпраці з МВС.  

За словами начальника Національного військово-історичного музею Владислава Таранця, правоохоронцям не завжди вдається врятувати подібні об’єкти від чорних археологів. Та й державний механізм з попередження подібної незаконної діяльності ще недостатньо розроблений.

"Такі  об’єкти, як танк, – це по суті воєнні поховання, - каже Таранець. - Можливо, екіпаж, що перебував у танку, там і загинув. У цьому сенсі такий експонат безцінний, адже він несе енергетику того часу. І хоч подібні об’єкти культурної спадщини нерідко й перебувають на приватній території, однак вони охороняються державою".

 

"Хотілося б, щоб люди розуміли просту річ: не можна ставитися до всього в грошовому еквіваленті, - переконаний Я.Жилкін, - Що ж ми будемо розказувати нашим дітям? Що покажемо в музеях наступним поколінням?.. Не знищення, а збереження історичної пам’яті  є завданням кожного покоління".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.