Спецпроект

У Португалії презентували наукову збірку про Голодомор

У Лісабоні презентували збірку наукових статей португальських істориків "Голодомор — невідома українська трагедія" ("Holodomor — A desconhecida tragédia ucraniana (1932-1933)").

Як повідомляє Спілка українців у Португалії, ідея видання виникла після проведення "Днів української культури та історії у Лісабонському університеті" у 2009 році, під час яких відбулася наукова конференція щодо Голодомору 1932-33 років в Україні.

"Ця збірка — результат плідної співпраці, з одного боку, громадської організації Спілки українців у Португалії з посольством України (до президенства Януковича, який фактично заперечив характер геноциду проти українців у Голодоморі), та провідного ВУЗу Португалії — Лісабонського університету з Асоціацією іберо-слов’янських мов та португальських істориків, з іншого", — йдеться у повідомленні.

Раніше внаслідок активної діяльності Спілки у п’яти містах Португалії, муніципальні ради у своїх рішеннях визнали Голодомор 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу.

Нагадаємо, що цього року відзначають 80-і роковини Голодомору 1932-1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.