Спецпроект

Музей Орсе звинуватили у псуванні Палацу дожів

Колишній молодший міністр закордонних справ Італії Франко Роччетта подав скаргу в поліцію на французький музей Орсе. Колишній чиновник звинуватив французький музей в тому, що під час нещодавно закритої виставки Едуарда Мане було завдано збитків венеціанському Палацу дожів, в якому вона проходила.

Про це пише minprom.ua.

Франко Роччетта стверджує, що стіни палацу були зіпсовані в декількох місцях через те, що для проведення виставки Мане потрібно було встановити нову систему кондиціонування. За його словами, в стінах палаццо після демонтажу виставки залишилося більше тридцяти дір діаметром до семи сантиметрів. Крім того, Роччетта звинувачує музей Орсе в псуванні підлоги в історичній будівлі . Вм'ятини на підлозі в колишній офіційній приймальні палацу, стверджує він, були приховані під столом із книгарні.

Керівник комітету з охорони культурної спадщини Венеції Рената Коделл заявила, що організація виставки перевірялася спеціальною комісією і ніяких порушень виявлено не було.

Члени міської ради Венеції розповіли The Local, що вони подали офіційну заявку на ім'я мера міста для з'ясування деталей події. " Якщо звинувачення підтвердяться, це буде дуже серйозна справа" , - заявив представник міської ради Сімоне Вентуріні. "Не має значення, наскільки важлива виставка. Палац дожів - скарб, який ми повинні зберегти і передати майбутнім поколінням", - додав він.

Виставка Едуарда Мане у венеціанському Палаці дожів, організована музеєм Орсе, була відкрита з 24 квітня по 18 серпня. Ключовим експонатом виставки стала картина відомого імпресіоніста "Олімпія", яка не покидає Франції з 1890 року.

Палац дожів у Венеції є одним з найважливіших пам'ятників італійської готичної архітектури. Побудована в XIV столітті, ця будівля протягом кількох століть залишалося місцем засідань органів управління міста. Сьогодні в Палаці дожів розташовується один з 11 музеїв, що перебувають у відомстві Громадського фонду музеїв Венеції (Fondazione Musei Civici di Venezia) .

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.