ЗВЕРНЕННЯ ДО АРХІВІВ МОЖНА ПОДАВАТИ ЕЛЕКТРОНКОЮ

У Державній архівній службі України підтвердили, що всі архівні установи зобов’язані приймати звернення громадян та організацій електронною поштою.

Таку відповідь надіслав Укрдержархів на запит Центру досліджень визвольного руху.

Як зазначає архівіст, експерт з доступу до архівів ЦДВР Ігор Кулик, раніше звернення в архівні установи можна було подавати лише письмово через Укрпошту, усно на прийомі або особисто чи через уповноважену особу.

Відтепер звернутися можна також і електронною поштою, а відповідь надійде звичайним листом.

Згідно з п. 4.2.9. Правил роботи архівних установ — йдеться в наказі Міністерства юстиції України № 656/5 від 8 квітня 2013 року, зареєстрованому Міністерством юстиції України 10 квітня 2013 року № 584/23116 — у разі отримання звернення електронною поштою із зазначенням зворотної поштової та електронної адреси автора заяву роздруковують і розглядають в установленому законодавством порядку. Відповідь запитувачу надішлють звичайною поштою.

"Відповідь має надійти впродовж одного місяця, — пояснює Ігор Кулик. — В окремих випадках, якщо потрібен додатковий пошук, архів може готувати відповідь до 45 днів, про що повідомляється заявник. Якщо ж питання не стосуються цього архіву, то його працівники мають впродовж 5 днів переслати звернення за належністю до відповідної архівної установи, про що теж повідомляється запитувач", — додає архівіст.

Як відомо, впродовж ХХ століття значна кількість українців стала жертвами геноциду, зазнала репресій та переслідувань із політичних мотивів, зокрема за участь у визвольному русі. В архівних установах інформація про цих людей доступна для родин, дослідників та зацікавлених.

Щоб допомогти знаходити ці відомості, ЦДВР у рамках реалізації проекту "Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять" за сприяння Міжнародного фонду "Відродження" видав довідник "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Він містить поради щодо пошуку інформації про родичів, витяги із законодавства України із доступу до архівів та контакти архівних установ.

Довідник можна завантажити за посиланням.

Дивіться також інші матеріали за темою "Архіви"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.