Спецпроект

Музей вуличного мистецтва з'явиться в Санкт-Петербурзі

Незвичайні зображення на стінах будинків вже давно вийшли за рамки самовираження вуличних художників. Графіті визнано видом сучасного образотворчого мистецтва. Незабаром в Санкт-Петербурзі з'явиться навіть справжній музей стріт-арту. Розташується він на території заводу шаруватих пластиків.

Про це поваідомляє tvkultura.ru.

Фрески та графіті - основа майбутньої першої петербурзької колекції. До кінця наступного року художники обіцяють створити ще двадцять таких картин. А потім і зовсім хочуть розписати всі заводські будівлі. Щоб гектари фабричної території перетворити на найбільшу стріт-арт галерею світу.

Найскладніше - зробити так, щоб художники не заважали робітникам, робітники - відвідувачам галереї, а гості - художникам. Вже зараз ясно: щоб потрапити в окремі зали, просто купити вхідний квиток буде недостатньо. Поціновувачам техніки вуличного живопису доведеться освоювати ще й техніку безпеки.

"Весь завод, по суті, буде музеєм, - пояснює голова опікунської ради Музею вуличного мистецтва Дмитро Зайцев. - Він буде розписаний і зсередини, і зовні. Потрапити можна буде, але, оскільки це діюче підприємство, то допуск буде обмежений".

Одна з таких поки найбільш закритих і найдорожчих музею картин - " Стіни не сплять" . Інше полотно майстра зі світовим ім'ям ще тільки готують до прем'єри. Свою роботу музею подарує Едуардо Кобра - стріт-арт художник з Бразилії. За його словами, завод - унікальне місце. Тому що якраз місця тут вистачить для будь-якої фантазії.

"Тут ми можемо створити щось дуже масштабне: розписати не тільки одну стіну. Всі стіни і навіть вікна, всі сімсот квадратних метрів", - говорить Едуардо Кобра.

Теми

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.