У Гданську встановили червоноармійця-ґвалтівника. ФОТО

На алеї Перемоги у Гданську (Польща) встановили бетонний пам'ятник - солдат у шоломі з червоноармійською зіркою збирається ґвалтувати жінку в цивільному.

Про це повідомило Trojmiasto.pl.

Персонажі скульптури мають натуральні розміри. Однією рукою ґвалтівник тримає свою жертву за волосся, іншою - пістолет, яким погрожує жінці.

Виготовлений у стилі "соціалістичного реалізму" монумент установив (без дозволу міської влади) студент місцевої Академії мистецтв Єжи-Богдан Шумчик.

Скульптор назвав свій твір "Komm Frau", що німецькою означає "Пішли, жінко". Як стверджує видання, цими словами радянські солдати зверталися до жінок, яких хотіли зґвалтувати . Очевидно, йдеться про радянський наступ у Східній Прусії [нині Калінінградська область РФ і північна Польща - ІП].

Фото: trojmiasto.pl

Скульптор встановив свою роботу на постаменті соціалістичного пам'ятника визволителям Гданська - танку Т-34.

На таких танках узимку 1945 року війська Другого Білоруського фронту Червоної армії разом із польськими союзниками вели бої з німцями за Данциґ-Гданськ, який після війни увійшов до складу соціалістичної Польщі.

Зірка і погони

Встановлену в часи Польської Народної республіки "тридцятьчетвірку" регулярно розмальовували і обписували антикомуністичними гаслами. Але "контр-скульптуру" розмістили біля танку вперше, повідомляє видання.

"Скульптура присвячена історичній правді, - зазначив автор пам'ятника. - Йдеться про долю жінки під час війни".

За словами Шумчика, він "не є русофобом" і не цікавиться політикою, тільки мистецтвом.

"Хотів показати цим твором, що досі є люди, які знають і пам'ятають історію, - сказав він. - Знаю, що скульптура вульгарна  і може бути сприйнята погано, але такою є історія".

 

Скульптура виготовлена і встановлена коштом автора. Шумчик зізнався, що планував поставити її - теж без офіційного дозволу - біля Бранденбурзьких воріт у Берліні, але не мав коштів на перевезення.

Скульптура не простояла й доби. Вранці про її появу міській поліції повідомила "обурена характером монументу" мешканка Гданська. Міська влада прибрала бетонного гвалтівника і його жертву.

Нагадаємо, в червні 2011 року у столиці Болгарі Софії невідомі розмалювали пам'ятник бійцям Третього Українського фронту, зобразивши їх у вигляді персонажів західної мас-культури.

Дивіться також: "Навіщо я народилася дівчинкою?" Спогади зґвалтованої німкені"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.